Сучасний урок Досвід виховання Творчість, ідеї

Музей художньої деталі або про важливість ланок у ланцюжку життя

26.09.2019 792 0

«Життя — ланцюг, а дрібниці в ньому — ланки. Не можна ланці не надавати значення!» — цю фразу пана Ф. Фогга з мультфільму «80 днів навколо світу» щоразу згадую, коли  на уроці зарубіжної літератури йдеться про художню деталь. Це дрібниця? Так. Важлива? Так. Інколи здається, ніби вона нічого не означає. Але насправді художня деталь — це саме та значуща подробиця, що дає змогу передати емоційний і смисловий зміст сцени, епізоду або всього твору. Саме так ми говоримо нашим учням. І акцентуємо: найчастіше як деталь зображують предмети, подробиці, що надають додаткові риси портрета, обстановці, пейзажу, діям, мовленню героїв.

І ще додаємо: читаючи, звертайте увагу на деталі пейзажу, інтер’єру, портрета, на деталі, що допомагають описати поведінку героя. А ще спробуйте уявити, що ми разом створюємо музей літературної деталі. У ньому буде багато експонатів (не просто виробів чи  саморобок). Найцікавіше те, що вони будуть створені власноруч. Щоразу, перегортаючи сторінки книги, ви будете звертати увагу на дрібниці, що є важливими ланками в ланцюзі життя літературних героїв. Створюючи експонат для нашого міні-музею, ви будете не пасивними спостерігачами, а справжніми співавторами, творцями експозиції. Причому не тільки ви! Можна творити разом із батьками, братами і сестрами. Наш музей є результатом спільної читацької роботи — і це чудово!

Колись психолог і педагог Марія Монтессорі радила: «Не заважайте дитині робити ЦЕ самостійно». Ми, вчителі, дійсно можемо відійти осторонь, виконати роль координатора, помічника, але ніяк не головної дійової особи. І музей літературної деталі стане живим, актуальним, цікавим для тих, хто його створив. І будь-яка деталь говоритиме.

Діти обов’язково долучаться до такої музейної гри (несуттєво, скільки років дітям, адже їм властиво грати)! Вони зацікавляться, захопляться, будуть заінтриговані, а отже, будуть читати, запрацюють механізми, що спонукають творчо, особистісно поставитися до суб’єкта спілкування — майбутнього музейного предмета (експонату, деталі). Така робота дає змогу аналізувати літературний твір у класно-урочній діяльності через створення музейного образу.

Упродовж кількох років ми збирали створені нашими учнями експонати — деталі літературних творів. Ми акцентували увагу дітей на тому, що музейний експонат — це джерело наших знань про спосіб життя, світогляд, добу, костюми та інше.

  

Вилучений із природного середовища існування, вирваний зі свого часу, з контексту, предмет-експонат набуває статусу джерела інформації, наділяється особливим семантичним значенням, несе різні коди і смисли. Усе це дає змогу музейному предмету стати незамінним помічником для дитячих відкриттів. Наприклад, експонат «Сива борода Карла Великого», виготовлений зі шматочка шпагату, став символом мудрості ідеалізованого правителя. А також допоміг зіставити реальний образ і образ у французькому середньовічному епосі «Пісня про Роланда»: в епосі Карлу 200 років, а насправді йому виповнилось 36.

Епос «Пісня про Роланда» подарував нашому музею чималу кількість мечів Дюрандаль із різних матеріалів — дерева, картону, пластику (причому кожен учень, який представляв  меч, обов’язково розповідав про те, хто викував його, хто вручив меч Роланду, який секрет зберігав меч і як прощався з ним, вмираючи, лицар Роланд), кілька варіантів рогу Роланда — Оліфанта, камені з Ронсевальскої ущелини, рукавичку лицаря. Під рукавичкою було написано: «Рукавичка означала приналежність васала своєму пану. Роланд душею і серцем належав Карлу Великому. Помираючи, він піднімає руку вгору, демонструючи, що тепер він не васал короля, а належить Богові».

Тим, хто прочитав роман Жуля Верна «П’ятнадцятирічний капітан», добре відомо, що африканську ритуальну маску використовували в жертвопринесення богам, аби ті зійшли до смертних і дарували їм перемогу в битві, гарний урожай, здорових синів і дочок. А навіщо ця деталь знадобилася чорношкірому Геркулесу? Для того щоб виручити з біди своїх друзів!

  

А ось скрипка Ротшильда. Тільки вона чомусь прикрашена квітами. Що це? В оповіданні А. П. Чехова цього немає! А дівчинка, яка зробила скрипку з картону і шпагату власноруч, пояснює: «Коли я прочитала оповідання, мені відразу захотілося зробити скрипку, але не просту, а як символ відпущення гріхів Якова і символ його духовного відродження після смерті. Ми знаємо, що Яків завжди шукав вигоду для себе, ніколи не думав про інших. Перед смертю він подарував свою скрипку Ротшильду. Цей учинок можна назвати його єдиною доброю справою.  Я гадаю, що він зробив це щиро. Квіти, які немов випадають зі скрипки, — це символ очищення його душі».

Створення подібного музею — це ситуативна гра, де школяр може виступати в різних ролях, набуваючи певного культурного досвіду: архіваріуса, дослідника, художника, відвідувача музею, екскурсовода. У процесі гри учні не тільки здобувають знання з літератури та культури, набувають лінгво-літературних навичок, але й у них формуються особистісні компетенції. Активно співпрацюють навіть пасивні учні, вибираючи цікавий їм вид діяльності. У них формується літературна компетентність.

На мою думку, тільки за таких умов школярі сприймають читання не як «працю» і «страждання», а як радість і творчість.

Автор: Боброва Ю. М., учитель російської мови і зарубіжної літератури Одеської школи № 63, учитель вищої категорії, звання «старший учитель».

Сподобалась тема? Тоді замовляйте:

Інструкція, як оформити замовлення на: http://osnova.com.ua/help/4/

Поділитися в Viber Залишити свій відгук