ІКТ. Іновації Досвід виховання Актуально Творчість, ідеї

Тьюторська взаємодопомога. Мої педагогічні знахідки

03.08.2019 462 0

Для мене як викладача біології, який працює з п’ятнадцятирічними підлітками, дуже важливо, які людські якості матиме кожен з них. Чи допоможе ця людина іншій у складній ситуації? Чи порядною вона буде? Чи не соромно мені буде, що саме ця людина навчалася в мене? Для того щоб цього сорому не сталося, кожен викладач повинен узяти на себе відповідальність за результат своєї праці.
Завжди так було: щоб отримати позитивний результат, аби збудувати будинок, навчити і виховати дитину, необхідно докласти максимум зусиль. І працювати необхідно в системі, з добром і радістю, з любов’ю та натхненням. Саме цього я прагну. Хочу поділитися своїм напрацюванням з вами, шановні колеги!

У наш час до навчального матеріалу з біології дуже непросто привернути увагу сучасних підлітків, які навчаються у коледжі на першому курсі та обрали майбутню спеціальність механіка або електрика, теплотехніка або сталевара, програміста або організатора виробництва. Матеріал, задекларований програмою МОНУ, доволі складний і науковий. Біологія — це досить непроста наука. Теми серйозні та деякою мірою навіть важкі для сприймання.

Студенти-першокурсники швидко стомлюються, у них зникає будь-який інтерес. Вони вважають, що загальноосвітні знання, що їм «нав’язують» на першому курсі, не знадобляться у майбутній професії. На першому занятті студенти досить інертно ставляться до ролі біологічних знань у житті кожної людини. І тут викладач повинен не пропустити момент і мотивувати їх: зацікавити як змістом дисципліни, так і собою як творчою особистістю; як цікавими формами та методами опанування навчального матеріалу, так і стипендією, що сплачується кожному за результатами навчання.

Викладач, переконаний, що більшість студентів ліниві, негативно впливає на них. Наголошення на слабкостях нагадує людям про їхні вади, а тому їхня поведінка і ставлення до навчання погіршуються.

І навпаки, позитивне ставлення і зосередження на сильних рисах нагадує людям про їхні переваги, а тому студенти змінюються на краще, починають вірити у себе, у свої здібності.

На заняттях біології я запровадила методику тьюторської взаємодопомоги студентів одне одному — це організація навчальної взаємодопомоги через «Tutors’club». Перед кожним контрольним випробуванням я надаю можливість студентам повторити вивчений матеріал протягом 5–10 хвилин. Кожен має право поставити запитання викладачеві або іншому студентові.

Майже у кожній студентській групі є такі, що на перший погляд здається, ніби вони не вміють ані читати, ані писати, або просто бояться сказати бодай слово. Такі діти дуже важко контактують з дорослою людиною — викладачем.

Тому я організувала роботу клубу взаємодопомоги «Tutors’club», де більш-менш сильні студенти беруть шефство, тобто стають тьюторами слабких студентів. Я вважаю, що найкращим учителем для таких студентів є той студент, який добре засвоїв матеріал та бажає допомогти своєму одногрупникові.

Форми роботи можуть бути різними. Один студент-тьютор може консультувати одного або кількох студентів. При цьому навчальний матеріал вони розуміють на рівні «Викладач — студент — студент». Але вважаю, що кожен вид праці має бути оціненим. Якщо слабкий студент після навчання з тьютором отримає позитивну оцінку, то студент-тьютор отримує додатковий бал.

Варто сказати, що тьютор, навчаючи іншого, сам краще засвоює навчальний матеріал. Тому таку допомогу можна вважати взаємною. У моєму педагогічному досвіді досить часто траплялося, коли колишній слабкий, інертний, безвідповідальний двієчник наприкінці року сам ставав тьютором.

Тьюторство можна здійснювати під час начального заняття, на перерві, вдома або в іншому будь-якому зручному для цього місці. Така діяльність має значні можливості для формування професійних, особистісних, моральних та організаторських якостей майбутніх фахівців будь-якої діяльності, оскільки передбачає насамперед розширення можливостей студентів для їхнього повноцінного особистісного розвитку, зокрема духовності, креативності, якості інтелекту.

Якщо викладач починає сподіватися на більше від деяких студентів, то вони самі починають сподіватися на більше від себе. Я впевнена, якщо студенти знають, що ми націлені на успіх кожного, то найчастіше зроблять усе можливе, аби виправдати наші сподівання. Тому правило номер один — сподівайтесь на найкраще від тих, кого навчаєте, тоді наші студенти та випускники не пройдуть повз того, хто потребує допомоги.

Вони будуть гідними людьми, удячними дітьми, люблячими та турботливими батьком або матір’ю, самодостатніми членами сучасного суспільства, справжніми громадянами своєї країни.

Автор: Рубан Л. О., викладач Маріупольського механіко-металургійного коледжу ДВНЗ «ПДТУ», Донецька обл.

Сподобалась тема? Тоді замовляйте:

Інструкція, як оформити замовлення на: http://osnova.com.ua/help/4/

Поділитися в Viber Залишити свій відгук