НУШ Інклюзія

Малювання на долоньках — відкриття світу для особливої малечі. Мої педагогічні знахідки

31.07.2019 348 0

Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності — це перша заповідь учителя.

Василь Сухомлинський

Пам’ятаю той перший осінній день. Його ніколи не забуду, як і те хвилювання, коли я прийшла на роботу до школи-інтернату. Вже першого дня зрозуміла, що в своєму житті я не бачила так багато дітей, які мають статус інвалідності. Наступного дня я не знала, що з особливими дітьми потрібно робити. А третього дня я зрозуміла, що на мене чекають не двоє дітей, а п’ятнадцятеро.

Учитель починається з любові, а любов виростає з дитинства. Найважливіше у праці вчителя-тифлопедагога — це щире, ласкаве слово дитині з особливими освітніми потребами. Кажуть: «Як май Бога у душі, так май для особливого учня слово в душі, бо воно є найпершим учителем». І це слово потрібно мовити так, аби незряча дитина повірила в свої сили.

Щодня на мене «дивляться» допитливі оченята моїх маленьких учнів і запевнюють мене в моїх силах. Але, оченята моїх малят унікальні! І спілкування з кожним учнем особливе.

Під час уроків намагаюся прищепити своїм учням любов до прекрасного. Навчаю їх відчувати світ на дотик. Тому шукаю та використовую різні методи роботи. Моя особлива малеча полюбляє розглядати малюнки. І тут на допомогу нам приходять звуки, що формують уявлення про зміст найпростішого малюнка. Для цього спершу потрібно пройти малюнок кроками у великому масштабі по підлозі. Незрячий може простежити шлях, який здолав учитель, і скласти певне уявлення про виконаний таким чином малюнок.

Ще моїх учнів захоплює малювання на столі. Я беру руку незрячого учня власною рукою або паличкою таким чином, щоб учень мав змогу простежити мої рухи. Малюю повільно та одночасно з рукою учня. Малюнок доцільно повторити декілька разів, але не частинами, а повністю, бо інакше зникає уявлення про співвідношення частин.

Моя особлива малеча полюбляє прийом малювання на долоні. Пальцем, олівцем або іншим зручним предметом малюю на долоні незрячого учня повільно і достатньо сильно (сила натискання повинна бути зазначена самою дитиною). Цей прийом дає змогу малювати під час прогулянки. Ще така робота є гімнастикою для рук та сприяє розвитку дотикового сприймання.

Цікавою розвивальною роботою є малювання на папері, покладеному на тканину в п’яльцях. Якщо натискати достатньо сильно, то спіднизу можна простежити на дотик за рухами олівця. Таким чином складається уявлення не лише про малюнок, але й про живий процес малювання, результатом якого він є.

Самостійно розвивають свою дивовижну фантазію незрячі учні на брайлівській дошці, ставлячи точки за шаблоном, роблячи власноруч розрахунки для отримання малюнка, або проводячи грифелем похилі лінії вздовж покладеної лінійки.

Завжди пам’ятаю, що у процесі роботи учні припускаються помилок — це природне і закономірне явище. Тому дуже тактовно їх виправляю. Дитячий страх припуститися помилки в подальшому обмежуватиме прояви творчості у школярів. Заохочую дітей не тільки за кожне досягнення, але і за кожне зусилля, старанне ставлення до роботи.

Автор: Цюрмаста Т. А. учитель-дефектолог (тифлопедагог) вищої  кваліфікаційної  категорії, старший учитель Комунального закладу «Черкаська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І–ІІІ ст. Черкаської обласної  ради»

Сподобалась тема? Тоді замовляйте:

 
 

Інструкція, як оформити замовлення на: http://osnova.com.ua/help/4/

Поділитися в Viber Залишити свій відгук