Психологія Досвід виховання

Фотографія «відкриває» дитину

07.07.2019 140 0

Літня пора, пора канікул — це сприятливий час зайнятися з дитиною нетрадиційними формами її розвитку. Це має бути необтяжливим (дитина й так стомилася від занять), захопливим і мотиваційно привабливим заняттям. Величезні можливості для розвитку естетичних та творчих якостей дітей має фотографія та сам процес фотографування. У наш час поширення техніки з вбудованими фотокамерами це дуже легко організувати, навіть з молодшими дітьми. Така практика, безсумнівно, буде зрозумілою, легкою та цікавою. Фотоапарат для дитини може стати чарівним об’єктивом, завдяки якому вона пізнаватиме світ.

Естетичне сприйняття та естетичний смак не є вродженими якостями людини, вони формуються й розвиваються в процесі виховання, під впливом того середовища, у якому перебуває дитина, а також цілеспрямованої роботи педагогів і батьків. Сутність естетичного сприйняття — це здатність сприймати й бачити красу в мистецтві та житті, оцінювати її, розвивати естетичні смаки та ідеали особистості, розвивати здатність до творчості, створення прекрасного.

Вплив фотомистецтва відчуває на собі кожен. Англійський фотомитець Едвард Вестон стверджує, що фотографія — це художня картина в умовах технічного прогресу. Вона спонукає нас до радості та смутку, дає можливість згадувати і не забувати, зберігати пам’ять і повагу. І саме через художні образи дитина ознайомлюється із навколишнім світом, вчиться відчувати добро та зло.

Фотомистецтво є тим засобом, що створює умови для розкриття пізнавально-творчої активності та комунікативних можливостей дітей, сприяє розвитку емоційно-вольової сфери кожної дитини, створює загальну атмосферу доброзичливості, свободи, можливості досягти успіху. Фотографування не потребує лідерських якостей, фізичних переваг, відмінних знань з шкільних предметів — кожен може проявитися через продукт, без оцінювання особистісних якостей. Це чудова можливість для боязких чи невпевнених дітей, дітей з особливими потребами.

Фотографія дає змогу «зупинити неповторну мить», що в повсякденному житті зробити неможливо. Вона дає матеріал для самоаналізу, на основі якого дитина в змозі побачити свої почуття, емоції, дії неначе «збоку»; відображає динаміку розвитку внутрішніх і зовнішніх змін під час порівняння знімків, зроблених у різні періоди життя.

Усі етапи роботи над фотографією (вибір об’єкта для фотографування, його всебічне вивчення, робота над композицією, доповнення образу художніми елементами, розглядання виготовленого «продукту», художнє «обробляння» фотографії (фотошоп), створення фотоальбомів, фотовиставок тощо) формують у дитини спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі та пізнавальні здібності, практичні навички. Безцінним є набутий досвід спілкування, уміння працювати як самостійно, так і в колективі однолітків і дорослих. Без напруження, тиску виховують упевненість у своїх силах, підвищується самооцінка. Дорослий і дитина у спільній творчій праці є партнерами.

У сучасній закордонній і вітчизняній науково-методичній літературі дедалі частіше використовують такі поняття, як «фототерапія» і «терапевтична фотографія», а також розробляють методи, пов’язані із застосуванням фотографії в контексті арт-терапії (фото-арт-терапії). Різні методи психологічної роботи з фотографією мають значний корекційний, розвивальний і профілактичний потенціал у діяльності вчителів та психологів. Метод фототерапії не має обмежень і протипоказань.

Спектр проблем, під час розв’язання яких можуть бути використані техніки фототерапії, досить широкий, зокрема:

  • внутрішньоособистісні та міжособистісні конфлікти (обман, несправедливість з боку родичів, авторитетних дорослих і друзів; конфлікт у навчальному колективі, проблеми адаптації);
  • кризові стани;
  • психологічні травми (моральне, фізичне, сексуальне насильство; розлучення батьків; раптове відчуження батьків від дитини);
  • втрати (смерть близького родича);
  • невротичні розлади (порушення сну, апетиту, анорексія, фобії);
  • розвиток цілісності особистості;
  •  виявлення особистісних смислів.

Для фототерапевта дуже важливо приділяти особливу увагу саме процесу вибору фотографій як матеріалу, що стимулює. Глибоко зрозуміти їхню сутність, уміло відібрати фотографії для осягнення їх дітьми, урахувати, зважаючи на специфіку фото, специфіку форм і методів навчальної роботи.
Фотографії мають певні функції, що можуть бути використані для роботи з дитиною:

  • фокусувальна (здатність фотографії оживляти спогади і повторно переживати як позитивно, так і негативно забарвлені події для розкриття і зміцнення внутрішніх ресурсів, бути стимулом до подальшого розвитку);
  • комунікативна (засіб сприйняття, переробляння та передання інформації, почуттів і уявлень);
  • стимулювальна (під час створення та сприйняття знімків активізуються різні сенсорні системи (кінестетична, тактильна, зорова));
  • об’єктувальна (дитина може зрозуміти, якою мірою її міміка, поза, зачіска, одяг, інтер’єр приміщення, де вона перебуває, її друзі на фотокадрі, пов’язані з її почуттями і потребами свого «Я»);
  • відображення динаміки зовнішніх та внутрішніх змін (проявляється, коли є достатня кількість знімків, що дають змогу проаналізувати певні етапи життя дитини і побачити, наскільки розрізняється її зовнішність, поведінка і навколишнє середовище у різні моменти життя);
  • організаційна (дитина має обирати об’єкт сприйняття, співвідносити його зі своїми потребами та досвідом);
  • смислоформувальна (допомогає дитині побачити сенс власних  та чужих учинків і переживань);
  • експресивна (вираження почуттів за допомогою пози, міміки, костюма або його атрибутів, якщо дитина перебуває в кадрі, або аналіз почуттів, якщо вона вибудовує кадр, переглядає й аналізує готові знімки).

Перегляд та обговорення фотографій допомагають отримати соціально-психологічну інформацію стосовно дитини, зокрема: актуальний психологічний стан, взаємини в сім’ї, школі, особливості перебігу адаптації в новій соціальній групі, глибинні (латентні) переживання дитини, настанови, ціннісні орієнтації й т. ін.
Емоційно насичений матеріал залишає глибокий слід у душі дитини, який у майбутньому стане основою для становлення естетичного сприйняття, естетичного виховання, смаку, ідеалу, стосунків, переживання, а з часом естетичне почуття до мистецтва фотографії накладе свій відбиток і на ставлення до життя, дійсності.

Отже, спонукайте дитину до осмисленого ставлення до фотографій та фотографування. Можливо, ви будете дуже вдячні цьому захопливому мистецтву!

За матеріалами: А. Я. Молочко, Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка

Із журналу: ШКІЛЬНОМУ ПСИХОЛОГУ. УСЕ ДЛЯ РОБОТИ.— № 3 (111). — березень 2018 р.
 

Сподобалась тема? Тоді замовляйте:

 
 

Інструкція, як оформити замовлення на: http://osnova.com.ua/help/4/

Поділитися в Viber Залишити свій відгук