Сучасний урок Творчість, ідеї

Історія про історії. Мої педагогічні знахідки

03.07.2019 499 0

Діти люблять слухати історії. Доволі банальне зауваження, чи не так? Але це — моє особисте відкриття. Важливо, що історії мають бути із реального життя! І не думайте, що вам удасться схитрувати, придумавши якусь небилицю. Діти відчувають і люблять Правду.

Сучасні інноваційні методи знайомлять нас із сторітеллінгом (від англ. story — історія та telling — розповідати). Сторітеллінг як не суто педагогічне відкриття застосовують у всіх галузях — від науки і бізнесу до реклами та творчості. Часто це незамінний метод навчання, інформування і реклами. 2006 року технологія сторітелінгу визнана бізнес-ідеєю року. [1] «Останні дослідження на тему маркетингової ефективності підтверджують, що емоційний зв’язок зі споживачем важливіший, ніж просте задоволення його потреб. Рекламодавці перейшли в активну фазу пошуків маркетингових інструментів, що дають змогу будувати та управляти емоційним коннектом зі своєю аудиторією». [3]

Сторітеллінг — це доволі новий педагогічний метод, хоча скептики обов’язково скажуть: «Нове — це давно забуте або перефразоване старе». Я погоджусь, що оповідання історій давнє як світ. Прогрес лише надав їм пишнішого оформлення, родзинки та навчив використовувати в сучасному навчально-виховному процесі.

З власних спостережень зауважу, що у практиці сторітелінгу важливо дотримувати нешвидкого темпу розповіді, динамічності та чіткості. Надважливо — зробити висновки та аналіз, обговорити та розгорнути тему.

Ми всі родом із дитинства. Плекаємо у душі теплі моменти затишку та магії довгих зимових вечорів. Можливо, саме тому нам так подобаються історії. Вони зігрівають душу та навчають водночас, без примусу і суворих настанов. Для мене слово «storytelling» асоціюється із дитинством: халабуда із ковдр чи картону, тепла кімната, зимовий вечір і книжка із захопливим сюжетом. В ідеалі — це ще й сімейне коло, у якому історії зачитують вголос і обговорюють.

Не можу не згадати Джоан Роулінг. Її авторська історія про Гаррі Поттера була, до речі, не прийнята безліччю видавництв. (І це також можна розповісти дітям, як історію про досягнення мети та віру в себе.) Джоан Роулінг написала одну із вічних казкових історій. Сьогодні складно знайти людину, яка би не переглянула фільм, не читала книгу чи не чула про хлопчика Гаррі.

Дуже часто ми, вчителі, в очах учнів теж виглядаємо казкарями, говоримо дивні, незрозумілі речі, або слова. Наприклад, у 8-му класі вивчають «амфотерні сполуки» і дають визначення — «калій гексагідроксоалюмінат». Для багатьох непідготовлених подібне звучить мов заклинання Герміони!

Ми так чи інакше, розповідаємо казки. Принаймні, діти так уважають. Вони часто не розуміють тих мудрих слів, що ми їм повторюємо. Не сприймають наївних і старомодних, на їхню думку, правил моралі, що ми намагаємося прищепити. Так чому б не розповідати історії, що будуть їх навчати — свідомо і цілеспрямовано?

Story і telling

У педагогічній діяльності мені доводилося розповідати історії як на уроках хімії, так і на уроках основ здоров’я. Розповідь з елементами бесіди, пояснення чи демонстрування, фронтальне опитування чи бесіда — це щоденні та всім відомі методи і прийоми. Але варто почати: «Я вам розкажу історію про…» або «Моя подруга була свідком ситуації…», чи «Зараз ми розв’яжемо задачу, тоді я вам розкажу про робітників, які не вчили хімії», як діти починають зацікавлено слухати. А якщо відволічусь, обов’язково нагадають: «Ви мали розповісти нам про свою подругу… про робітників… про те, що з вами сталося у…». Учні люблять історії. Вони їх запам’ятовують краще, ніж те, що потрібно вивчити і запам’ятати. [4]

Наприклад, у кожному 9-му та 11-му класі розповідаю історію про працівників, завод і метанол. І як я переконалась, завдяки цій розповіді учні чітко знають, що метанол — це отрута, що завжди потрібно читати етикетки, що від отруєння алкоголем можна померти.
Отже, історія.

«Завод. Років двадцять тому, можливо, і більше. Звичайні люди. Звичайний робочий день. Працівники після важкої зміни зайшли в підсобне приміщення поїсти. Люди прості, невибагливі та втомлені. Сіли обідати і побачили бутлі з написами «Спирт». На той час в номенклатурі спиртів для технічних виробництв написи робили так: «Спирт метиловий» «Спирт етиловий» тощо. Що могло застерегти звичайну людину, яка давно закінчила школу і мало що знала з курсу хімії? Спирт та й спирт. Люди добряче поїли, не оминули і чарку-другу. А жаль. Уранці більшість з них так і лежали там, де сиділи. Вони не зрозуміли, що випили метиловий спирт — отруту!»

Звісно, після такої, доволі страшної розповіді, ми разом з учнями з’ясовуємо деталі та робимо висновки.

1. Етиловий спирт також отруйний.

2. Якщо випити невелику дозу метилового спирту — можна осліпнути.

3. Метанол — смертельна і підступна отрута.

4. Можна смертельно отруїтися неякісними напоями.

Основна частина уроку будується навколо історії про події, які, можливо, сталися десь недалеко від нас. І, хто знає, можливо, така повчальна розповідь вбереже когось із учнів від страшного випадку. Можливо, саме згадка про тих, хто знехтував вивченням хімії та правилами безпеки назавжди навчить не куштувати невідомі речовини на смак, уважно перевіряти етикетки та склад невідомих посудин. І цілком імовірно, що саме цей урок з елементами сторітеллінгу назавжди переконає молодих людей, що не існує нешкідливих спиртів. І вони, будучи уже дорослими, завжди пам’ятатимуть, як важливо цікавитися виробництвом продукції та дотриманням техніки безпеки.
Погодьтеся, що не такий уже поганий буде результат, якщо учні засвоять ці життєві уроки. Вони вже не будуть безвідповідальними хоча б у подібній ситуації, а ми зможемо сказати, що мінімум знань для безпечного життя змогли закласти в їхніх головах. А це вже зовсім немало. Це саме одне із тих завдань, що стоїть перед сучасною школою.

Життя — джерело історій

У кожного з нас багато історій — життєвих, повчальних, трагічних та щасливих. Будучи дорослими, ми стаємо свідками або учасниками нещасних випадків, аварій та неполадок, отруєнь і конфліктів, трагічних порушень правил безпеки, неетичної поведінки. Так чому б не розповісти про все це в емоційних історіях?!

Якщо говорити про урок з основ здоров’я, тут сторітеллінг виручає майже кожного заняття. Учні не люблять слухати про те, що можна і не можна робити. Але, повторюсь, вони люблять історії. За свій життєвий шлях я назбирала чимало повчальних розповідей — про знайомих учасників або свідків аварій та грабежів, про конфлікти та дружні/недружні компанії тощо. Варто почати із історії, щоб провести обговорення чи моделювання ситуацій, спонукати учнів висловлювати свою позицію, учити відрізняти правильне від неправильного, безпечне від небезпечного.

Звісно, на кожен урок історій не наберешся та і часу не завжди вистачає, але хоча б зрідка можна використати давній добрий метод із новою модною назвою «storytelling», який яскраво демонструє зв’язок вивченого із життям.

Ось таке моє відкриття про сторітеллінг на уроках хімії та основ здоров’я у середній школі. Ці предмети я викладаю в 5–9-х та 7–11-х класах. Такі історії розповідаю. Ось і вам оповіла мою історію про історії на шкільних уроках.

Інтернет-джерела

1. https://www.youtube.com/watch?v=K2YVwU9B6L4

2. https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printit.php?tid=5947

3. https://detector.media/withoutsection/article/118591/2016-09-08-20-veresnya-konferentsiya-storitelling-i-brendovanii-kontent-aktualni-svitovi-trendi-v-reklami-i-realii-ukraini/

4. https://sites.google.com/a/lyceum2.cv.ua/metodicnij-navigator/metodicni-materiali/storitelling

Автор: Пилипчук С. В., учитель хімії та основ здоров’я ІІ категорії, НВК «Сапанівська ЗОШ І−ІІІ ст. — ДНЗ», c. Сапанів, Кременецький р-н, Тернопільська обл.

Сподобалась тема? Тоді замовляйте:

 
 

Інструкція, як оформити замовлення на: http://osnova.com.ua/help/4/

Поділитися в Viber Залишити свій відгук