Сучасний урок Психологія Досвід виховання

Айзек Азімов і педагогіка-2019

01.07.2019 379 0

Продовжуємо досліджувати творчість Айзека Азімова — американського письменника, професора біохімії Бостонського університету, популяризатора науки, одного з найвідоміших майстрів наукової фантастики. Іноді про цікаві педагогічні ідеї можна дізнатися з найнесподіваніших джерел. Хочу поділитися деякими думками, які виникли під час прочитання однієї збірки наукової фантастики. До речі, одна із методик розвитку творчої уяви — теорія розв’язування винахідницьких задач ТРВЗ — передбачає зацікавлення дітей науково-фантастичною літературою.


Епізод третій. А. Азімов. «Кінець Вічності»

Далеке майбутнє. Завдяки створенню теорії Темпорального поля стали можливими подорожі у Часі. Контролює ці подорожі організація Вічність. Вічні контактують з тими, що живуть в Часі та здійснюють торгівлю між різними століттями, але приховують від Часових найголовніше — Вічність здійснює зміни в людській історії, що називаються Змінами Реальності. Метою цих змін є, на думку Вічних, благо людства, адже негативний ефект цих змін зазвичай компенсується позитивним. Вічні запобігають війнам, катастрофам, епідеміям. Наприклад, «за кілька хвилин, узятих із 223 сторіччя, Технік заклинив муфту зчеплення — і один юнак не потрапив на лекцію з механіки. Наслідки не забарилися: той юнак не працював у галузі сонячної техніки, тому простий винахід затримався на десять критичних років. Це, своєю чергою призвело до того, що війну 224-го було викреслено з Реальності». Цікаво, що майже завжди побічним ефектом Змін Реальності є зникнення космічних кораблів як технології, хоча і не обов’язково в тому самому сторіччі, що зазнало змін. Усі Зміни Реальності ретельно прораховують Вічні. Зазвичай Зміна Реальності зачіпає сторіччя, у якому вона відбулося, і наступні, але з часом його вплив починає ставати слабкішим. За якусь кількість століть узагалі припинить бути помітним.

Зміни Реальності виконують Техніки, одним з яких є головний персонаж твору Ендрю Харлан. Він закохується у Часів’янку Нойс Ламбент, хоча Вічним це заборонено, адже будь-яка Зміна Реальності може призвести до безслідного зникнення якоїсь людини у Часі, або зовсім змінити її. Коли Харлан дізнався, що одна зі Змін Реальності стосується особисто Нойс, він сховав її у Вічності в секторі Прихованих Сторіч.

Виявляється, у Тунелі Часу, яким користуються Вічні, є Приховані Сторіччя (починаючи з 70 000). Там стоїть Темпоральний бар’єр, і ніхто не знає звідки він узявся. Тобто Тунель Часу є, а вийти з нього і провести Зміну Реальності неможливо.

Згодом виявляється, що Нойс — це жінка з Прихованих Сторіч. Вона визнає: «Ми розпочали пошуки в минулому й наштовхнулися на Вічність, яка дедалі більше розширювала свої кордони. І для нас стало очевидним, що в якийсь відрізок біочасу наша Реальність була іншою. Ту Реальність, із максимальною ймовірністю існування, ми назвали Природним Станом. Нам стало зрозуміло, що колись ми або принаймні наші Аналоги жили в Природному Стані. Ми тоді не знали й не могли знати, що собою являє цей Стан.

Однак ми знали, що одна зі здійснених Вічністю Змін поширилася на наше Сторіччя й вплинула на Природний Стан. Ми вирішили з’ясувати, що являє собою Природний Стан і за потреби повернутися до нього. Передовсім ми встановили карантинну зону, яку ви називаєте Прихованими Сторіччями, ізолювавши від Вічності Час, починаючи з 70 000-го Сторіччя. Цей панцир ізоляції мав захищати нас від подальших Змін. Він не гарантував абсолютної безпеки, натомість давав змогу виграти час.

А потім ми зробили те, що заборонялося нашою етикою і культурою. Ми дослідили наше майбутнє. Нам необхідно було дізнатися про долю людства в наявній Реальності, щоб потім порівняти її з Природним Станом. З’ясувалося, що десь близько 125 000-го людство дізналося про таємницю міжзоряних польотів. Люди навчилися здійснювати стрибки через гіперпростір. Нарешті вони змогли досягти зір.

Харлан слухав її виважені слова з дедалі більшою увагою. Що в її розповіді було правдою? Що було ретельно розрахованою спробою обманути його?

— Коли люди досягли зір,— перебив він її, щоб струсити гіпнотичну чарівність її голосу,— вони залишили Землю. Наші вчені давно про це здогадалися.

— У такому разі ваші вчені просто помилилися. Людина намагалася залишити Землю. На жаль, ми не єдині жителі Галактики. Багато зір мають свої планети. На деяких виникли навіть цивілізації. Щоправда, жодна з них не така давня, як наша, та поки людство залишалося сто двадцять п’ять тисяч Сторіч на Землі, молодші цивілізації обігнали нас і скорили Галактику.

Коли ми вийшли у космічний простір, скрізь у Всесвіті вже стояли застережні знаки: «Зайнято! Не порушувати кордонів! Вхід заборонено!» І людству довелося відкликати назад свої розвідувальні загони і залишитися на Землі. Однак відтоді люди вже іншими очима почали дивитися на Землю: рідна планета стала для них в’язницею, оточеною безмежним океаном свободи... І людство вимерло!

— Одразу й вимерло? Нісенітниця! — сказав Харлан.

— Не одразу. Минули тисячі Сторіч. Людство ще довго існувало, але була втрачена мета, втрачений сенс буття, а натомість з’явилося гнітюче почуття безнадії. Врешті-решт почався спад народжуваності, що й призвело до вимирання. Ось що наробила ваша Вічність…»

Мораль

Напевно, у кожній школі є старанні, дисципліновані учні. Ще з початкової школи таку старанність нагороджували високими балами навчальних досягнень. А потім, за інерцією, ми також ставимо такій дитині хороші оцінки. Пояснення просте: «Можливо, вона більше філолог, а не математик», та ще й дирекція наполягає «Дайте дитині шанс», тут же і класний керівник: «Ви «зрізали» мені відмінника».  Ми усіляко націлені на позитив, турбуємось про дітей, оберігаємо від проблем, завжди йдемо назустріч учням і батькам.  А чи правильно ми вчиняємо? Відповідь у романі: «Оберігаючи людство від невдач і небезпек, Вічність тим самим позбавляє його тріумфальних відкриттів. Тільки подолавши найважчі випробування, людство зможе піднятися до небачених вершин. Тільки з тривог і невдач народжуються сили, здатні штовхнути людство до нових висот. Невже ти не розумієш? Невже не можеш збагнути, що, відвертаючи невдачі й помилки, Вічність позбавляє людину змоги самій ухвалювати власні, хай важкі, але правильні рішення, бо правильні рішення завжди народжуються в труднощах, а не тоді, коли уникають їх».

Епізод четвертий. А. Азімов «Великодушні грифи»

Ось уже 15 років гурріани утримували свою базу на зворотному боці Місяця. Усі чекали, коли на Землі вибухне ядерна війна. Ось тоді вони врятують цю планету та її жителів. Звісно, за належну оплату. Так гурріани підкорили собі вже тисячу світів. Але на інших планетах було просто — ядерна війна розпочиналася одразу після винайдення відповідної зброї. А тут вони чекають вже дуже довго, і невідомо ще скільки доведеться. Щоб зрозуміти, як прискорити на Землі ядерну війну, гурріани вирішили викрасти і допитати місцевого мешканця. Так і зробили. Але на пряме запитання чоловік навів аналогію: грифи.

Людина іде пустелею. Вона розуміє, що швидше за все загине: закінчилися вода та їжа, палюче сонце над головою. Але у людини ще жевріє надія на спасіння. Та раптом над нею починає кружляти гриф, потім другий, їхня кількість збільшується. А потім найбільш нетерплячі не хочуть чекати, вони вихором кидаються вниз…

Гурріани знайшли просте рішення як можна прискорити війну, — просто скинути ядерну бомбу на одне з міст. Але щоразу, коли вони про це думали, уявляли грифів.

Мораль

Уявіть учня 5-го класу біля дошки. Такого, який ніби і знає, але трішки розгубився. Або відповідає дуже повільно, чи дуже тихо. Або просто не впевнений у своїх знаннях. Або сором’язливий. А тепер уявіть тридцять учнів класу, які тягнуть догори руки, кричать «Можна я», «Він не знає», а самі нетерплячі — одразу відповідь до задачі. Знайома картина? У таких випадках я п’ятикласникам розповідаю про грифів.

P.S.  У цій статті мною використано  методичний прийом, який я іноді застосовую на уроках. Наприклад, при вивченні теми «Подібність трикутників» я розповідаю  сюжет оповідання Артура  Конана  Дойля  «Обряд родини Масгрейвів»
Колишній знайомий Холмса по коледжу Масгрейв звертається до нього з приводу загадкових подій, що відбуваються в його замку. Днями його дворецький був помічений, коли він переглядав сімейний документ, названий «Обрядом родини Масгрейвів». Господар хотів звільнити дворецького, як той несподівано зникає. Служниця, у якої був роман зі зниклим, втрачає глузд. Холмс, приїхавши в будинок Масгрейвів дізнається, що і божевільна служниця теж пропала і її сліди обриваються біля озера. Прочесавши озеро, детектив знаходить мішок із залізякою. Він уважає, що документ, яким цікавився дворецький, має важливий  стосунок до цієї справи, адже останній ризикував хорошою роботою, коли йшов на це. Дослідивши документ Холмс, бачить у ньому вказівки до пошуку скарбу:

Кому це належить?
Тому, хто пішов.
Кому це належатиме?
Тому, хто прийде.
Якого місяця це було?
Шостого , починаючи з першого.
Де було сонце?
Над дубом.
Де була тінь?
Під в’язом.
Скільки треба зробити кроків?
На північ — десять і десять, на схід — п’ять і п’ять, на південь — два і два, на захід — один і один и потім униз.
Що ми віддамо за це?
Все, що у нас є.
Заради чого ми це віддамо?
В ім’я обов’язку.

Як бачимо, починати пошук скарбу слід від верхівки тіні старого дерева, яке росте на подвір’ї замку. Але дерево зрубали ще 10 років тому! Тут Холмсу пощастило, адже хазяїн ще в дитинстві вирахував довжину цього дерева за завданням учителя математики.  Знаючи висоту дерева, і експериментально визначивши довжину тіні своєї палиці у той момент, коли сонце було над дубом, Холмс за допомогою подібності прямокутних трикутників знайшов необхідну точку відліку.

Щоразу на наступному уроці цієї теми принаймні двоє учнів знають, чим закінчилася ця захоплива історія. Як щодо вас, шановні колеги?

Автор О. Р. Юрко, учитель математики вищої категорії, учитель-методист, Рівненська ЗОШ № 20

Література та інтернет-ресурси

1.    А. Азімов. Кінець вічності: Вибр. твори: К.: Дніпро, 1990

2.    http://uk.wikipedia.org/

Сподобалась тема? Тоді замовляйте:

Інструкція, як оформити замовлення на: http://osnova.com.ua/help/4/

Поділитися в Viber Залишити свій відгук