Сучасний урок Творчість, ідеї

Контрольна із задоволенням: квест за творами Ж. Верна. Мої педагогічні знахідки

02.07.2019 1315 0

 Усе почалося приблизно три роки тому. З колежанками-подружками вирішили урізноманітнити своє дозвілля. І… завітали до квест-кімнати. П’ятеро жіночок різного віку погодилися на вмовляння родички-студентки однієї з нас. А точніше, нас узяли «на слабо», мовляв, учительки нізащо не підуть розважатися «по-сучасному». Підсумок — ми вийшли з кімнати за 10 секунд до кінця квест-часу. Враження — не передати, суцільний захват. Відтоді я закохалася у квест.

2019 рік. У мене 6-й клас. Прочитали «П’ятнадцятирічного капітана» Ж. Верна. Попереду — контрольна робота. Якось незручно було обмежувати письменника-фантаста рамками тесту, читати дитячі твори за романом також не хотілося. Але ж контрольна має бути… І раптом я вирішила, що проведу контрольну-квест, поєднаю розумову, творчу і фізичну активність своїх шестикласників!

Моя колега і подруга — завуч — потім говорила, що моя контрольна зірвала навчальний процес усієї гімназії, а я була щаслива від того, що мої «капітани» блискуче впорались з усіма завданнями. Що ж такого я там напридумувала?

По-перше, потрібно було визначити кінцеву мету, тобто те, що потрібно знайти і зробити. У Ж. Верна в романі є прекрасні слова: «Хто з дитячих літ усвідомив, що праця — це закон життя, хто змалу знав, що хліб заробляється тільки в поті чола, той завжди готовий на великі справи і в свій день знайде і волю, і силу, аби їх здійснити» [переклад Петра Соколовського]. Саме ці слова мали відшукати мої учні. Я поділила фразу на уривки і сховала їх у різних куточках гімназії (тепер можна зрозуміти, чому «зірвався» навчальний процес).

Напередодні 6-А та 6-Б об’єднались у команди по п’ятеро учнів, щоб пройти першу частину квесту — «навколосвітку». Друга частина — пошук-бродилка (власне квест).

Я розуміла, що потрібні помічники, одна я з цією авантюрою не впораюсь. Допомогли колеги й учні старших класів, які стали «володарями етапів». У кожного «володаря» були чіткі інструкції, ключі правильних відповідей. Усього було 5 етапів: «Карти», «Упізнай героя», «Логіка», «Пазл», «Словник роману». На останньому етапі кожна команда отримувала конверт, у якому містилася якась підказка: куди слід бігти, що шукати, у кого питати.

Отже, щоб не бути нудною, пропоную пройти маршрутом квесту разом з однією командою.

Маршрутний лист команди

На вас чекає надзвичайна пригода. Жуль Верн залишив для вас послання. Але під впливом несприятливих обставин це послання розірвалося на шматки, які розлетілися навсібіч. Знайдіть частини послання та відтворіть зниклий текст.

Маршрутний лист стане вашим провідником.

Етап 1. Карти

(Команда отримує контурну карту та карти Південної Америки, Африки, Австралії та Нової Зеландії.)

Прокладіть на контурних картах маршрути «Пілігріма»: запланований — від порту Окленд у Новій Зеландії до порту Вальпараїсо у Чилі та вимушений — від місця середини подорожі до Анголи. Користуйтеся олівцями різних кольорів. Контурну карту з маршрутним листом забирайте із собою.

Оцінюють правильність та охайність виконаної роботи.

Етап 2. Упізнай героя

(Команда отримує картку з пропущеними словами — іменами героїв роману.)

Заповніть пропуски, картку заберіть із собою.

Максимальна оцінка — 14 балів (1 бал за кожний правильно заповнений пропуск).

Етап 3. Логіка

У тільки-но заповненій картці розташуйте події у їхній хронологічній послідовності.

Етап 4. Пазл

Зберіть пазл-ілюстрацію до одного з епізодів роману.

Максимальна оцінка — 10 балів. Додатковий бал отримаєте, якщо команда визначить, який саме епізод проілюстровано.

Етап 5. Словник роману

Запропоновано 20 слів і двадцять тлумачень. Поєднайте слова і тлумачення.

Кожна правильна відповідь — 0,5 балів. Термін виконання — не більше 10 хвилин.

Після того, як команда виконала останнє завдання, вона отримала конверт з підказкою: «Те, що ви шукаєте, там, де головна людина гімназії». Хто головна людина? Правильно, директор. (З нею ми змовилися заздалегідь.) Діти швидко здогадались, куди потрбно йти, але психологічно їм було дещо складно наважитись підійти і постукати у двері кабінету директора. І все ж вони впорались. Від директора вони отримали новий конверт, у якому лежав фрагмент тексту, що шукали.

Друга команда після проходження п’яти етапів отримала конверт з підказкою: «Шукайте людину в дивному капелюсі». Від самого ранку у шкільному вестибюлі сиділа старшокласниця в бузковому капелюсі чарівника, намагаючись не привертати до себе уваги. Мої учні не могли її не бачити на перервах, але однаково після отримання підказки не відразу зрозуміли, хто їм потрібний. Від старшокласниці у капелюсі вони отримали потрібний фрагмент тексту.

Іншим командам теж довелося добре метикувати, аби відшукати свої фрагменти.

У фіналі слід було зібрати текст цілком. Звісно, учні впорались.

Емоції були надзвичайно потужні. Залишилося поставити оцінки. Для цього переглянула маршрутні листи, порахувала отримані бали, перевела їх у 12-бальну шкалу. Через те, що я могла спостерігати у певний час лише за однією командою і не мала можливості вгледіти за всіма учасниками квесту водночас, знадобилися коментарі «володарів етапів»: хто в команді був лідером, хто просто «відсидівся» за спинами товаришів. І наостанок я попросила кожного з учнів написати на аркуші паперу прізвище того члена команди, який, на їхню думку, був найактивнішим, найкориснішим для команди. Після аналізу усієї інформації на наступному уроці оцінки були оголошені.

Нагадаю, що під час гри-контрольної відбулась інтеграція літератури-логіки-географії-фізичної культури-мовознавства… Саме те, чого вимагає сучасна школа: вивчили — застосували.

Звісно, така форма проведення контрольної роботи не передбачена жодною програмою. Але ефективність її виявилась колосальною. Після квесту роман прочитали і перечитали навіть батьки моїх учнів (про це я згодом дізналась на батьківських зборах). А шестикласники почали читати інші твори Жуля Верна. А для вчителя літератури — це найцінніше, чого можна очікувати. Я щаслива, діти — у захваті, ми разом прямуємо до наступного квесту. Але вже у 7-му класі, бо зривати навчальний процес часто не можна. )

Не буду наполягати, але проводити у такий спосіб контроль знань учнів (не формуючи в них звичку боятися контрольної) можна. І ще — тут не спишеш. З іншого боку, суворі вчителі можуть дорікнути мені, що це знущання над контролем знань учнів, що не можна об’єктивно оцінити кожного, бо працюють у групах, а контрольна — це індивідуальна форма роботи. Так, звісно… Але експериментувати так весело і цікаво! Я без цього, наприклад, свого вчителювання не уявляю! А ви?!

Автор: Мацулєвич О. Є, заступник директора з НВР, учитель російської мови та зарубіжної літератури, спеціаліст вищої категорії, учитель-методист,  Харківська гімназія № 144 Харківської міської ради Харківської обл.

Сподобалась тема? Тоді замовляйте:

Інструкція, як оформити замовлення на: http://osnova.com.ua/help/4/

Поділитися в Viber Залишити свій відгук