Сучасний урок Психологія Досвід виховання

Айзек Азімов і педагогіка. 1-й та 2-й епізоди

17.05.2018 477 0

Іноді про цікаві педагогічні ідеї можна дізнатися з  найнесподіваніших джерел. Хочу поділитися деякими думками, що виникли під час прочитання однієї збірки наукової фантастики. До речі, одна із методик розвитку творчої уяви — теорія розв’язування винахідницьких задач ТРВЗ — передбачає зацікавлення дітей науково-фантастичною літературою.

Айзек Азімов  — американський письменник, професор біохімії Бостонського університету, популяризатор науки, один з найвідоміших майстрів наукової фантастики.

Епізод  1-й. А. Азімов «Фах»

Далеке майбутнє. Науково-технічний прогрес значно вплинув на процес освіти. Замість тривалого навчання за підручниками і на практиці, людям за кілька хвилин записують безпосередньо в мозок необхідні знання за допомогою спеціальної машини і навчальних стрічок. У восьмирічному віці в такий спосіб кожну дитину навчають читати і писати. До 18 років діти живуть із батьками і нічого не навчаються. Коли людина досягає повноліття, за допомогою спеціальних тестів визначають найбільш відповідну їй професію і записують у мозок необхідні  знання. Молоді люди до 18-річного віку навіть не прагнуть зрозуміти, що найбільше їх цікавить у світі, просто чекають, коли їм оголосять результати тестів і їхню подальшу долю.  

Але головний герой Джорж Плейтен ще в дитинстві вирішив, що йому цікава професія програміста. Він навіть пробував самостійно читати відповідні книжки (потайком від батьків та друзів — адже засміють). Але за результатами тестів виявляється, що мозок Джорджа не придатний до навчання за стрічками, він узагалі не може опанувати жодної професії, тому його відряджають в інтернат для тих, хто несповна розуму, де живуть такі самі молоді люди без професії, як він. Там вони намагаються навчатися у давно забутий спосіб, повільно здобуваючи знання за книгами та за допомогою вчителів.

Потрібно було кілька років, багато втрачених нервів, втеча з інтернату і ще багато всього, аби Джордж зрозумів, що поруч з ним учаться зовсім не дурні, що він один із небагатьох, хто здатний до самостійного мислення, а вони вчаться за книгами для того, щоб зробити нові відкриття і винаходи, таким чином сприяти науково-технічному прогресу.

Мораль     

Часто психологи закликають нас під час навчання дітей враховувати вікові та ґендерні особливості, особливості темпераменту. Але небагато хто замислюється про те, що учнів можна об’єднувати ще за особливостями мислення: в кожному класі є виконавці, генератори ідей, лідери, критики. Чомусь ми, вчителі, хочемо, щоб усі діти були хорошими виконавцями. Багато хто знижує оцінку за неохайність, закреслення, малюнок виконаний без допомоги лінійки. Поширена думка, що не можна виставити за контрольну роботу оцінку високого рівня, якщо одне із завдань виконане неправильно (навіть якщо воно дуже-дуже просте).

Шановні вчителі, якщо вам пощастило, і у вас є учень — генератор ідей, бережіть його і його думки. Він не писатиме охайно, він не звертатиме увагу на логічність і стрункість примітивних пояснень, він пропускатиме значну частину записів  і видаватиме правильний результат. Такі наші діти навряд чи матимуть 200 балів на ЗНО — вони можуть припуститися помилки в тривіальних обчисленнях. Але саме ці наші діти здатні сприяти науково-технічному прогресу. У них буде багато цікавих, неординарних, величних ідей. А всю чорнові обчислення за них можуть зробити виконавці. Часто можна почути історії про те, що геніальний Ейнштейн був поганим математиком. Гадаю, це неправда. Просто він не був виконавцем.

Цікава історія про те, що в оповіданні учні до 18-річного віку навіть не замислюються над своєю подальшою долею — вони чекають на час, коли «розумна машина» проведе тести, визначить їхню майбутню професію і вкладе їм у голови знання. Погляньмо на наших звичайних учнів звичайної школи. Чи багато з них до 10-го класу замислюються над тим, ким вони хочуть бути? Можливо, суспільство вважає що дитина, поки що не обравши майбутню професію, буде вчити всі предмети. А насправді — все з точністю до навпаки. Школярі у середній ланці не вчать нічого — бо вони не знають, що їм потрібно буде далі. А в 11-му класі починається «лихоманка». У нас, на жаль, немає машин з навчальними стрічками. Тому дітей терміново записують на курси, до репетиторів. І школярі за один рік намагаються осягнути матеріал, не вивчений за 5 років.

На мою думку, у нинішніх умовах батькам потрібно радити якомога раніше обирати майбутній фах дитини (або хоча б напрям). Тоді у школяра з’явиться мрія, якийсь сенс у навчанні. Адже коли дитина бачить мету — вона до неї прямує. В. Г. Белінський писав: «Хто не йде вперед, той відкочується назад: стоячого положення немає».

У оповіданні «Фах» рефреном постає запитання «Чому воно зветься Олімпіадою?». І тут теж хочеться висловитися стосовно цієї теми. Час від часу поширюється думка, що предметні олімпіади взагалі потрібно відмінити. Але це неправильно. Олімпіади скасовувати не можна, просто слід змінити підхід до них. Чомусь у сучасній системі освіти вчителів, у яких є переможці олімпіад,  уважають найкращими: у них заохочення, премії, позачергові атестації. І, навпаки, тих, хто таких переможців не має, оголошують дуже поганими вчителями, які нічого не вміють. Ми забуваємо, що значна частина наших шкіл – звичайні, у яких навчаються пересічні учні. Якщо у такому закладі є 1-2 відмінники на клас — це дуже добре, але це ще не означає, що їх обов’язково необхідно посилати на всі олімпіади. Що ж ми маємо насправді? Учителі кілька місяців займаються з більш–менш розумними (але, на жаль, не завжди обдарованими) дітьми. Зрештою ті здатні розв’язати на олімпіаді лише такі задачі, що розібрали з вчителем. Польоту фантазії, здатності оригінально мислити у таких дітей немає. Ці учні є виконавцями, а не генераторами ідей. Навіщо їх посилати на олімпіаду?  

Звісно, предметні олімпіади потрібні. Кожній країні необхідно виявляти, підтримувати і розвивати тих дітей, які можуть у майбутньому сприяти науково-технічному прогресу. Але не можна вважати наявність переможців олімпіад головним досягненням учителя.

У оповіданні «Фах» наставник Джорджа говорить:  «Не слід казати людині: «Ти можеш винаходити нове, тож-бо, твори». Значно розумніше зачекати, поки вона сама мовить: «Я можу творити і творитиму, хочете ви цього чи ні». Таких людей, як ти, Джордже, десять тисяч, і вони сприяють технічному прогресові півтори тисячі світів. Ми на можемо дозволити собі загубити бодай одного з-поміжних або ж витрачати наші зусилля на того, хто не виправдовує наших сподівань».

Деякі можливі форми діяльності вчителя під час навчання учнів — генераторів ідей.

  • Подавати  навчальний матеріал так, аби було мінімум повідомлення інформації та максимум міркувань,  застосовувати  на уроках «мозковий штурм».
  • Пам’ятати, що творчим учням цікаво розв’язувати складні задачі з несподіваними розв’язками.
  • Пропонувати здібним учням знайти свій спосіб розв’язання або доведення, можливо, наштовхнувши його на думку.
  • Пропонувати домашнє завдання диференційовано (наприклад  на вибір: три прості вправи на відтворення або одну, але складну, для розв’язання якої потрібна здогадка).
  • Розуміти, що творчим дітям цікава компанія дорослих, а не однолітків, тому після уроку  приділяти їм час, розповідаючи серйозну (і водночас цікаву) інформацію, запрошуючи до обговорення.

Епізод 2-й. А. Азімов «Приманка для роззяв»

Далеке майбутнє. Конфедерація Планет почала планомірне дослідження Галактики, адже постала проблема надмірного перенаселення старих планет і розширення кордонів. Доти людство заселяло нові світи навмання. Чоловіки й жінки вирушали в мандри великими гуртами у пошуках нового життя. Сто десять років тому одна з таких груп натрапила на планету Троя. Досить незвичну, оскільки вона оберталася одразу навколо двох зір. Понад року колонія процвітала, розширювала територію, до неї приєднувалися нові переселенці. І раптом усіх жителів поселення вразив незрозумілий недуг. Люди просили допомоги у найближчої населеної планети. До Трої був спрямований санітарний корабель, з нього скинули хворим медикаменти, але це не допомогло. Уся колонія загинула. Повідомлення про це разом із попереднім медичним звітом було надіслано на Землю. Але воно потрапило в архів і там про нього забули.

І ось тепер, коли постала проблема перенаселення, один з кораблів-розвідників заново повідомив про планету Троя, комп’ютери опрацювали інформацію про неї та видали висновок, що ця планета є найкращою для поселення. Уряд розробив грандіозну програму колонізації, розрекламовану у всій Галактиці.

І тоді з’явився Марк Аннунчіо, який багато наслухався про цей проект і, як кожний простий землянин, був у захваті від небачених перспектив. Але одного разу Марк пригадав дещицю, яку колись вичитав у архівах. То була розповідь санітарної експедиції, присвячена певній планеті у певній зоряній системі, опис якої, а також розташування у просторі точно збіглися з координатами та описом планети Троя.

Отож, уряд припустився страшної помилки! Він збирався  відрядити на Трою мільйони людей, а вона може виявитися небезпечною!

Зрештою, було вирішено направити на планету наукову експедицію, яка має з’ясувати причину смерті людей сто років тому. До групи спеціалістів потрапив також Марк  Аннунчіо, який не був науковцем, але йому були притаманні допитливість та надзвичайна здатність — запам’ятовувати все, про що дізнався.

Експедиція висадилася на планеті, декілька тижнів проводила дослідження і не виявила жодних відхилень у атмосфері, ґрунті, біосфері, тощо. Уся зібрана досі інформація не давала жодного натяку на причину масової смерті людей.  Проблема полягала в тому, що усі члени експедиції були фахівцями у своїй сфері. Кожен з них знав щось таке, чого не знають інші. Але ніхто не знав напевно, які з його конкретних знань стануть у пригоді іншому науковцеві. У комп’ютері було зібрано всі дані. «Але жодна машина нездатна сама раптом поєднати дві абсолютно не зв’язаних між собою  одиниці інформації — потрібна людина, досить божевільна, щоб поставити комп’ютерові оте найнеймовірніше, але єдино слушне запитання.  Десь у глибинах людського мозку є сховище всіх без винятку відомостей, які трапились його володареві. І лиш небагато з них ми здатні пригадати свідомо, але всі вони там, на місці, видобути їх допомагає крихітна фея — Асоціація, а відбувається це начебто навіть без нашої участі. Тому ми й називаємо це «осяянням» або «передчуттям». Деяким людям вони властиві більше, ніж іншим». Лише Марк, який цікавився результатами усіх досліджень, порівнявши їх з давно прочитаною інформацією, з’ясував причину смертельної небезпеки. Виявилося …

Мораль

Як правило, більшість унікальних творчих відкриттів, зроблених у сучасній науці, техніці чи мистецтві, акумулюють у собі ідеї з різних галузей людської діяльності. Тому, якщо у вас є учень, який уміє порівнювати різноманітні факти і на їхній основі робити неординарні висновки — бережіть і всіляко розвивайте цього учня та його допитливість. Адже, можливо, саме цей ваш учень своїми відкриттями поліпшить наше майбутнє або відверне катастрофу.

Деякі можливі форми діяльності вчителя під час навчання допитливих учнів

  • Спонукати учнів відшуковувати у відповідному параграфі підручника ту інформацію, що вчитель не розповідав на уроці. Слід зазначити  що деякі автори підручників наповнюють параграфи крім необхідних знань, ще безліччю додаткової інформації та формулами,  що не обов’язково знати всім учням. Учитель має працювати згідно з навчальною програмою, де написано, що учні повинні знати і вміти з цієї теми. Решта — для допитливих;
  • На етапі мотивації навчальної діяльності бажано показувати застосування навчального матеріалу у різних галузях життя  

Наприклад, трикутники — Бермудський трикутник, Єгипетський трикутник,  трикутник Скарбів: 1-ша вершина — Південна Америка, Еквадор, де  у минулому європейці шукали країну Ельдорадо, у якій були незліченні золоті копальні; 2-га вершина — Північна Америка, Аляска, півострів США — великі поклади золота; 3-тя вершина — Африка, Південноафриканська республіка, найбільша кількість покладів алмазів.

Або графіки функцій — різні космічні тіла рухаються орбітами, що можуть бути параболами, гіперболами, еліпсами.

І таких мотивацій безліч у різних галузях: архітектура, промисловість, природа, тощо.

  • Можна запропонувати учням на наступний урок підготувати розширене повідомлення про почуте. Не обов’язково надавати їм слово під час уроку. Можна оформити   у кабінеті математики невеличкий стенд  «Математичний калейдоскоп», де розміщувати такі повідомлення.
  • Сучасний урок, Досвід виховання, Психологія Так само можна пропонувати учням (особливо у 5–6-х класах) знаходити додаткову інформацію відповідно до тематики задач, заданих додому. Звісно, такі повідомлення заохочують додатковими балами.

Автор О. Р. Юрко, учитель математики вищої категорії, учитель-методист Рівненської ЗОШ №20

Сподобалась тема? Тоді замовляйте:

Інструкція, як оформити замовлення на: http://osnova.com.ua/help/4/

Поділитися в Viber Залишити свій відгук