Сучасний урок Творчість, ідеї

Як навчити писати. 6 технік пошуку ідей для письмових робіт

24.04.2018 122 0

Написання твору чи письмової роботи — це тривалий процес. Дуже мало людей можуть, не відриваючись, не затинаючись і нічого не виправляючи, сісти й написати від першого до останнього рядка навіть коротенький твір. Ця робота складається з багатьох етапів, але першим із них, ще «дописемним», є обміркування думок та пошук нових ідей. Це допомагає учням зосередитися та знайти джерело натхнення — що саме можна написати. Допоможіть учням розпочати роботу над текстом, запропонувавши їм ці шість методів — і нехай кожен обере найзручніший для себе. Під час написання роботи така заготована заздалегідь скарбничка ідей стане справді неоціненним ресурсом.

Як же знайти ідеї для написання?

1. «Мозковий штурм»

Напевне, цей вид діяльності чудово знайомий вам та вашим учням. Мета «мозкового штурму»: записати якнайбільше можливих варіантів за певною темою. Це чудовий вид роботи як у маленьких групах, так і в усьому класі. Щоб познайомити наймолодших учнів із таким видом діяльності, запропонуйте їм улаштувати спільний «мозковий штурм», складаючи меню для кафе із переліком різноманітних смаків морозива. Природно, що ідеї товаришів наштовхуватимуть дітей на власні думки, тож наодинці проводити «мозковий штурм» не варто. У жодному разі не обмежуйте творчій підхід та креативність учнів. Під час «мозкового штурму» всі відповіді правильні, всі думки мають право на існування. Заохочуйте учнів вигадати якомога більше варіантів на будь-яку запропоновану вами тему.

2. Фрірайтинг — «вільне письмо»

А от фрірайтинг — це вид самостійної діяльності, перенесення особистих думок із голови на папір. Поясніть учням, що таке потік свідомості, і скажіть їм, що фрірайтинг — це просто запис на папері кожної думки, що в них з’являється. Як і під час мозкового штурму, тут немає невірних відповідей. Під час такої роботи головне — ані на мить не спиняти ручку чи олівець. Допоможіть учням зрозуміти, що, хоча вони почнуть писати з певної теми, нічого страшного немає в тому, щоб відійти від неї, не стежачи, куди заведе їх мереживо думки. Не треба турбуватися про грамотність, головне — зафіксувати власні ідеї. Виділіть певний відрізок часу для виконання цієї роботи. Молодшим дітям досить буде двох-трьох хвилин, старші можуть писати протягом п’яти-десяти хвилин. Потім запропонуйте їм перечитати написане, вихоплюючи з потоку найцікавіші думки.

3. Журналістські питання

Журналістські питання допомагають розглянути тему більш структуровано. Для початку згадайте питальні слова: «хто», «що», «де», «коли», «чому», «як» тощо. Потім ставте питання за вашою темою, починаючи з кожного з цих слів. Наприклад, якщо тема — «навчальні звички», можна запитати: «В кого найкращі навчальні звички?», «Кому потрібно розвивати навчальні звички?», «Що означає “хороші навчальні звички”?», «Де навчаються люди з найкращими навчальними звичками?», «Звідки вони беруть книги?», «Де вони готують домашні завдання?», «Коли вони навчаються?», «Як вони виконують завдання?»... З будь-якої теми можна поставити безліч запитань. Цей вид діяльності успішно виконувати як індивідуально, так і у групах. Запропонуйте учням занотувати відповіді, а потім переглянути написане і розташувати думки в логічній послідовності, готуючись до написання твору.

4. Кластерне відображення

Кластерне відображення, що також називають створенням «мережі думок», — чудовий спосіб показати взаємозв’язки між поняттями. Воно допомагає одночасно знаходити й систематизувати думки, тож перед написанням роботи учні матимуть ідеї, вже поділені на певні групи. Спочатку запишіть тему в центрі аркуша та обведіть її. Далі оберіть один із двох шляхів.
Молодшим дітям запропонуйте обміркувати питання за цією темою. Наприклад, якщо тема — «павуки», вони можуть запитати: «Що павуки їдять?», «Де живуть павуки?», «Який вигляд мають павуки?» Кожне запитання слід записати у кружечку, поєднаному лінією з центральною темою. Зверніть увагу учнів на те, що малювати кружечки слід на достатній відстані одне від одного, щоб вмістити навколо кожного з них додаткові записи. Потім діти мають відповідати на питання, приєднуючи ще менші кола до кружечків із питаннями. Наприклад, до запитання «Чим займаються павуки?» можна приєднати додаткові кружечки з відповідями «Ловлять мух», «Плетуть павутиння», «Лякають усіх у мультиках» тощо.

Старшим учням, які мають ширші знання з теми, в кружечках, поєднаних із центральним, слід записати підтеми, а в іще менших кружечках — додаткові подробиці з цих підтем. Учень може почати з центральної теми «Павуки», з нею пов’язати кружечок із підтемою «харчування», а потім до цієї підтеми домалювати кружечки, у яких буде записано назви видів комах, якими харчуються павуки. Зрештою кожна підтема має стати окремим абзацом готового твору, з докладними поясненнями та прикладами.

5. Блок-схема

Блок-схема подібна до кластерного відображення, оскільки вона ілюструє взаємозв’язки між думками. Проте блок-схеми найдоцільніше використовувати для розгляду причинно-наслідкових зв’язків. Наприклад, записавши головну тему «вживання наркотиків» у центрі сторінки, ліворуч учні складають перелік причин вживання наркотиків, від кожної яких виходить стрілка, що вказує на центральну тему. Що спричиняє вживання наркотиків? Тиск однолітків, медична потреба, приклад батьків, нудьга — усе це можливі причини, тож кожну з них слід записати в окремому блоці ліворуч. Потім учні міркують про наслідки вживання наркотиків, і записують їх у окремих блоках праворуч. Тепер стрілки виходять від головної теми і вказують на ці блоки. Як результати вживання наркотиків можна вказати бідність, втрату роботи, незакінчене навчання, віддалення від близьких, подальшу наркозалежність. Пишучи твір, учні можуть зосередитись на одній половині аркуша («причини вживання наркотиків» або «наслідки вживання наркотиків»), або ж писати за схемою «причина — наслідок, причина — наслідок». Діти можуть створювати ланцюжки причинно-наслідкових зв’язків за різними темами та обирати найзручніший спосіб їх опису.

6. Підхід з кількох боків

Підхід з двох/трьох боків — це також своєрідний зосереджений мозковий штурм. Він особливо доречний при порівнянні та зіставленні двох або трьох тем, або при вивченні двох чи трьох підтем однієї теми. Для його виконання запропонуйте учням поділити аркуш паперу на два (або три) стовпчики. У кожному стовпчику слід записати тему, за якою потрібно висувати думки. Наприклад, порівнюючи любов та ненависть, можна підписати стовпчики «спільне» та «відмінне», й перераховувати свої думки у відповідних розділах. Якщо ж учні пишуть про свою етнічну спадщину, порівнюючи її зі спадщиною інших країн, можете запропонувати їм підписати кожен стовпчик назвою окремої культури. Закінчивши роботу, школярі мають отримати чітке уявлення про те, за якими ознаками вони можуть порівняти чи протиставити теми, що розглядаються.

Отож, чи спробуєте ви використати зі своїми учнями всі ці методи, чи лише кілька з них — дописьмова робота неодмінно подарує учням інструменти та закладе підвалини для успішного написання роботи. Така діяльність заспокоює учнів, зменшує напругу та допомагає після пошуку ідей зосередитись на виборі слів, замість того, щоб одночасно виконувати обидва ці кроки. Це додасть їм впевненості, допоможе обрати вірний напрям написання, навчить краще впорядковувати думки — не кажучи навіть про те, наскільки підвищиться якість написаної роботи. Не зволікайте, і випробуйте це зі своїми учнями вже під час наступної письмової роботи!

Як навчити дітей писати від руки
Найкращі поради

Сподобалась тема? Тоді замовляйте:

 

 

Інструкція, як оформити замовлення на: http://osnova.com.ua/help/4/

Поділитися в Viber Залишити свій відгук