Досвід виховання Творчість, ідеї

Історія однієї вулиці. Менше пафосу — результат вагоміший

12.05.2019 1816 0

Весняний ранок лагідно посміхається мені. Пташки, відчуваючи моє задоволення навколишнім світом, підтримують мій настрій веселим маршем. Так починається день у мене, звичайної вчительки сільської школи. Це дуже добре, але звучить занадто ідеально, театралізовано та пафосно. Насправді ж все трішки інакше. Ранок дійсно весняний та лагідний, і пташки співають гарно, але в голові думки не про цю неземну красу, а постає безліч питань, на зразок: «Як все минеться сьогодні?», «Чи зможу я втілити те, що запланувала?», «Чи сприймуть діти мій задум ?», а головне питання «Чи буде їм цікаво?».

Основне завдання школи: давати якісні знання, але виховання також є невід’ємною складовою навчального процесу. Багато зараз точиться дискусій і ведеться розмов про радикальні зміни в навчально-виховному процесі, зокрема їхні переваги та недоліки. Що «приживеться», а що — ні. А завдання вчителя, в першу чергу, відшукати саме те, що сподобається і за допомогою чого можна навчити, знайти спільну мову та виховати гідну особистість. І в цьому допоможе позакласна робота. Для того щоб учням було цікаво, у школах працюють гуртки та різні майстер-класи. Але будьмо відвертими, чи цікавить зараз це школярів? Після уроків старшокласники поспішають додому, адже краще пограти в ігри на комп’ютері , або відвідати простори Інтернету. Як же привернути їхню увагу і залучити до участі в якомусь шкільному заході?

З приводу цього маю власні спостереження та напрацювання. Наприклад, для того щоб виховувати любов до рідного краю, не потрібно говорити про щось далеке і недосяжне. Варто показати дітям якою є їхня Батьківщина, їхнє село чи місто. І, повірте, їм це цікаво! Так у нашій школі провели захід «Історія однієї вулиці». Діти збирали матеріал про мешканців однієї вулиці нашого села. Потім написали сценарій, створили презентацію, запросили їх на свято. Ведучі зачитували прізвища, демонстрували відеоматеріал про те, як будувався кожний будинок, хто там проживає, чим займається, які має нагороди. А найголовніше — учні були у захваті, чуючи на свою адресу слова вдячності від людей похилого віку, які пригадали свою молодість, час, коли одружувались і створювали родини, народжували дітей, відроджували село з руїн після Другої світової війни.

Ще одним прикладом удалої позакласної роботи може бути гурток, але за умови, що це буде та робота, яка подобається і приносить результат, адже ніщо так не тішить, як успіх.

Я була керівником гуртка «Оберіг», що повинен мати народознавчий напрямок. Тривалий час думала, як організувати роботу, щоб не було нудно і, знову ж таки, було цікаво, одного разу спало на думку, що українські танці та пісні — це також народознавство. Так і з’явився гурток театрального танцю та пісні, учасниці якого виступали на усіх шкільних та сільських святах. Це не були виступи професійного рівня, але ми докладали зусиль, щоб і вигляд, і сам номер були красивими та цікавими. Дівчата отримували величезне задоволення від оплесків та запрошень виступити на наступному заході.

Можливо, все про що написано  не є інновацією, але для нашої школи воно спрацювало і дало очікувані результати. Навіть зараз, коли гурток не працює, але щойно якесь свято — мої дівчата тут як тут, і ми знову із радістю готуємося до виступу.

    

Автор: С. Ю.Заєць, учитель української мови та літератури Петрівської ЗОШ, Чутівський район, Полтавська область. (Учительський журнал on-line)

Поділитися в Viber Залишити свій відгук