Психологія Досвід виховання

Гомосексуальність у швейцарських школах більше не табу

20.05.2019 405 0

Гумор майже завжди виявляється дуже ефективним засобом боротьби із забобонами й упередженнями.

Ось уже два десятки років асоціація «Міжшкільний проект ABQ» проводить у середніх школах кантонів Берн і Фрибур семінари із сексуальної орієнтації та ґендерної етики й психології. Пропаганда нетрадиційних стосунків? Ні, основна мета цього проекту: дозволити учням самим поспілкуватися з молодими людьми іншої орієнтації, поставити їм запитання й зробити власні висновки. Нехай не будуть розв’язані всі проблеми і багато стереотипів виявляться надзвичайно стійкими, але такі зустрічі й бесіди є чудовим внеском у створення в суспільстві загальної обстановки освіченої толерантності.

«Як ви зробили камінг-аут?» «Чи завжди в одностатевих парах один партнер бере на себе роль чоловіка, а інший — жінки?» «У вас виникали труднощі з усвідомленням і прийняттям самих себе, своєї ідентичності та орієнтації?» Сьогодні зранку учні середньої школи в місті Тавель (на південь від Берна) мають шанс поставити ці й багато інших запитань, пов’язаних із сексуальною орієнтацією й ґендерною ідентичністю. Відповідатимуть на них учасники й засновники асоціації «Міжшкільний проект ABQ» (штаб-квартира якої розташована в Берні).

Асоціація щорічно організує близько шістдесяти шкільних семінарів для того, щоб дати змогу підліткам, які знаходяться у найскладнішій віковій фазі, познайомитися із представниками альтернативних сексуальних і особистісних орієнтацій, дізнавшись на практиці, як виглядають представники співтовариства лесбіянок і геїв, хто такі бісексуали й трансґендери.

Сьогодні на семінар приїхали Іван, Сорайя та Ярон. Вони зустрінуться з учнями старших класів середньої школи Таферса, провінційного містечка з населенням чисельністю трохи більше 3 тис. чоловік. Вік усіх 27 активних членів проекту ABQ — від 20 до 30 років.

«Ми вважаємо, що наша молодість — це дуже важливий фактор. Завдяки цьому ми можемо на рівні говорити з підлітками й молодими людьми. Їм так простіше ототожнювати себе з тими, хто виступає перед ними», — пояснює Елен. Ярону 22 роки, у подібному заході він бере участь уперше. Зараз він вивчає інформатику, стати членом асоціації ABQ він вирішив нещодавно.

Відео Розповідає Ярон

Після знайомства й вступної частини учні об’єднуються у дві групи. Дівчатка збираються в одному класі, хлопчики — в іншому. «Ми робимо це тому, що прагнемо мати нечисленні групи, адже тоді діалог є значно ефективнішим. Крім того, загальновідомо, що хлопчики цього віку схильні поводитися певним чином задля привернення уваги дівчаток. Нарешті, нам здається, що так дівчаткам буде просто комфортніше ставити їхні запитання», — розповідає Елен уточнюючи, що школярам не заборонено за бажання змінити групу.

Під час семінару його організатори намагаються чемно, але наполегливо ставити під питання наявні стереотипи, поясняючи прийняту термінологію й відповідаючи на запитання школярів. «Ні, не всі чоловіки-геї полюбляють шоппінг, а в лесбіянки зовсім не обов’язково повинні бути коротко підстриженими». Але чи не найпоширенішим є запитання про розподіл ролей у гомосексуальних парах.

«Жодних правил отут немає, зовсім не обов’язково, щоб в одностатевих парах один з партнерів відігравав роль чоловіка, а інший — жінки, — говорить Елен. — Але спробуйте уявити наслідки, якщо дві лесбіянки цілий день стоятимуть біля плити на кухні, а двоє геїв постійно ходитимуть на роботу?» Гумор, до речі, майже завжди виявляється дуже ефективним засобом боротьби із забобонами й упередженнями.

  

Джерело: https://www.swissinfo.ch/

У деяких країнах визначено відповідальність за так звану пропаганду нетрадиційних сексуальних стосунків серед неповнолітніх.

Під час раунду анонімних запитань підлітки можуть отримати відповіді на запитання про сексуальність у цілому. Молоді організатори семінару повинні бути готовими правильно реагувати на такі досить інтимні запитання, даючи відповіді, які найчастіше мають просто заспокоїти школярів. З часом збентежені усмішки й глузливі погляди поступово поступаються місцем розслабленій атмосфері, що сприяє спокійній дискусії.

У поглядах однокласників помітне здивування, що поступається місцем шоку після того, як вони побачили карту світу, на якій були позначено 72 країни, де вважають гомосексуальність кримінальним карним злочином, причому у восьми з них за нетрадиційні стосунки взагалі передбачено смертну кару. Емоції школярів зрозумілі: нелегко усвідомити, що у деяких країнах тебе можуть просто вбити тільки за те, що ти не такий, як усі.

Коли Елен і Ярон починають розповідати про власний досвід камінг-ауту, у класі панує напружена тиша. Ярон народився й виріс неподалік Берна в консервативній релігійній родині. Його батько — пастор місцевої протестантської громади. У такому середовищі, зрозуміло, Ярон чув лише негативні оцінки такого явища, як гомосексуальність. «Будучи підлітком, я почав переглядати порнофільми і незабаром зрозумів, що мені більше подобається дивитися, коли «це» роблять геї», — згадує він.

 

Джерело: https://www.swissinfo.ch/

Школярі записують свої запитання.

І тоді в його голові почали поставати запитання: «Невже я насправді потраплю в пекло?» У церкві він дізнався, що від гомосексуальності можна «вилікуватися». Спочатку він сам вірив у це, але дуже швидко збагнув, що принаймні йому «вилікуватися» не вдасться. Він багато займався спортом, щодня бігав на довгі дистанції, тільки щоб забути про все і не думати. «Незважаючи на всі мої зусилля, мені ставало дедалі гірше, у мене вже почали з’являтися навіть думки про самогубство». Зрештою Ярон усвідомив, що це шлях у нікуди. «Я припинив відвідувати церкву й мені стало краще».

Тоді Ярон почав брати участь у зустрічах ЛГБТ-групи, на одній з яких і познайомився зі своїм першим хлопцем. Коли він вирішив розповісти батькам про свої стосунки, вони його не зрозуміли. «Згодом моя мама познайомилася з моїм другом, і вони навіть подружилися. Це допомогло їй зрозуміти й прийняти мою гомосексуальність. А коли ми припинили стосунки з ним, вона дуже засмутилася, але й дотепер контактує з ним», — розповідає Ярон. Сьогодні родина ставиться до нього з цілковитим розумінням і підтримує його. «Протягом якогось періоду мій дядько надсилав мені рекламу терапії, що «переорієнтує». Але потім батьки втрутилися й попросили його припинити це», — згадує Ярон.

Незадовго до великої перерви діти знову зібралися в загальному класі, щоб поділитися враженнями. «Мені дуже сподобалося, що ви так відверто відповідали на запитання», — говорить один з учнів. Потім дітей попросили прокоментувати теми виступів, що пролунали, і рефератів. Алія, наприклад, оцінює результати семінару позитивно.

У школу міста Тавель/Таферс учасники проекту ABQ приїжджають уже десятий рік з метою поспілкуватися з випускними класами загальноосвітньої школи, тобто  з учнями у «важкому» віці від 14 до 16 років. Директор школи Юбер Ебішер (Hubert Aebischer) говорить, що зусилля проекту мають  конкретні результати. «Раніше в школі ми регулярно чули дурні жарти або стереотипні розповіді про гомосексуалів, які більше походили на образи. А тепер, як на мене, такі явища для нашої школи вже нехарактерні».

Поміж колишніх учнів школи, до речі, уже є один трансґендер, а також кілька молодих людей, які саме в цих стінах і дізналися про свою гомосексуальність. «Оточуючі зрозуміли й прийняли їх без яких-небудь проблем. Я переконаний, що проекти ABQ зрештою посприяли налагодженню в нашій школі атмосфери толерантності й щирості», — підкреслює Юбер Ебішер.

Наприкінці  семінару волонтери проекту ABQ збирають письмові відгуки школярів і підбивають підсумки. «Виявилося, що хлопчики, наприклад, ставлячи анонімні запитання, мали на меті, торкаючись інтимних речей, шокувати нас, але насправді  всі їхні запитання виявилися зрештою досить-таки добродушними», — говорить Іван сміючись. За інформацією учасників міжшкільного проекту 20 років тому, у момент створення асоціації у школярів ставлення до гомосексуальності дуже відрізнялося від теперішнього.

Автор: Каті Роми (Katy Romy)

Джерело: https://www.swissinfo.ch/

Поділитися в Viber Залишити свій відгук