Досвід виховання Self-менеджмент

Дозвольте відрекомендуватися…

29.04.2019 296 0

Дискусія стосовно питань ґендерної чутливості останнім часом ніби стихла. Утім, особисто мене діткнуло те, що в сучасному медіапросторі досі ширяться думки, ніби фемінітиви — то не просто данина моді, а ледь не матюк.

Тож зорі сьогодні вишикувалися якось так, що я вирішила не притлумлювати обурення і висловитися вголос.

Причина ж доволі банальна — публікації П. В. Радіонова (до речі, їх можна знайти на багатьох сайтах) стосовно фемінітивів, які, на думку автора,  «набули ознак забави, гри в боротьбу за рівноправність. З’явилася навіть «кандидатка філологічних наук, доцентка, радниця міністерки з питань політики ґендерної рівності та антидискримінації, програмна координаторка, експертка». Схоже, людина не розуміє, що виставляє себе на загальне посміховисько» (кінець цитати).

Джерело: https://povaha.org.ua/
Автор Zhenya Oliinyk

Після цих слів немов морозом сипонуло по шкірі: виявляється, зазначаючи своє звання як кандидатка філологічних наук, я назавжди затаврувала цим себе і навряд колись долучусь до товариства «нормальних» фахівців.

А ще чомусь у пам’яті сплив далекий 2003-й. Саме того року я в Києві захищала дисертацію, і єдиною заувагою вельмишановного ученого секретаря щодо мого виступу було те, що «пані ніколи не назвала себе авторкою дослідження, тільки — автор». Пригадую, спершу це було дивно почути, але закарбувалося назавжди, що фемінітиви — на часі.

Аж раптом (16 років минуло!) — таке.

Дозволю собі ще процитувати кілька рядків з допису людини, яка, певно, вважає, що різниця в одну хромосому дає підстави заявляти ледь не про розумову відсталість тих жінок, які у своїй професійній діяльності вирішили (цитую) «фемінітивити» (вважайте: калічити) свою мову».

 «Цікавим також видається питання, чи знайшлися б охочі звернутися по захист до людини, котра величає себе «адвокаткою» чи «правничкою». Чи мали би попит її послуги? Гадаю, навряд. Хто ж собі ворог?»

До речі, згадує автор і класиків, зокрема Лесю Українку: «На кону стали з’являтися акробатки-єгиптянки, жонглери і жонглерки з барвистими онуками» (Леся Українка). Зазначене слововживання зумовлене потребою підкреслити наявність жонглерів обох статей, адже жонглерка більше захоплює, ніж жонглер».

Певна, вельмишановна Лариса Петрівна навряд сподівалася саме такого потрактування, до того ж доволі цинічного.

І апофеоз:

««Канцлерка», «прем’єрка», «міністерка» — мов піонерка, шифоньєрка та печерка»…

Пам’ятаю, як на першому курсі я писала контрольну з російської мови, де було завдання навести приклади іменників жіночого роду із суфіксом -ш-

Я навела: генеральша, адмиральша, крыша. І дістала «4».

Адже я навела низку неоднорідних по суті іменників.

І наведена вище цитата знову вперто відсилає мене до історії з «генеральшей, адмиральшей и крышей».  

Отже, до чого це я веду. А до того, що фемінітиви властиві українській мові давно, і нікуди вони не поділися, а продовжують жити й розвиватися (наприклад, словом юнка ми завдячуємо П. Тичині).

На сьогодні існує безліч фемінітивів, які утворюють за допомогою кількох суфіксів:

  • -к-: викладачка, депутатка, фундаторка, композиторка, поетка (можна й поетеса), перукарка;
  • -ин-: мисткиня, членкиня, борчиня, майстриня, продавчиня;
  • -иц-: речниця, керівниця, співзасновниця;
  • -ес-: критикеса, адвокатеса.

І якщо слова на кшталт професорка, викладачка, президентка, філологиня, мисткиня часом «ріжуть» вуха, то лиш через те, що їх не часто використовують. Адже йдеться передовсім про ті звання, посади та професії, які раніше просто були «закриті» для жінок.

Невеликий ліричний відступ: у Класифікаторі професій є унікальне слово — дояр, яке утворилося від доярка. Утім, поширення воно не набуло, певно, тому, що то була «не чоловіча» посада.

Отже, зважаючи на все сказане вище, дозвольте відрекомендуватися: філологиня, редакторка, науковиця.

Поділитися в Viber Залишити свій відгук