Учителям: як навчити дитину не списувати і думати своєю головою

Скандали з плагіатом у наукових і дипломних роботах українських політиків і вчених змусили задуматися про витоки академічної недобропорядності. Адже вона виникає не у вищій освіті, не в науковому співтоваристві, а ще за шкільною партою. Саме звідти тягнеться традиція списування і толерантне ставлення до плагіату. EtCetera з’ясовував, чому українські школярі починають списувати і що робити педагогам, щоб припинити це раныше, ніж плагіат увійде в звичку.

ПРИЧИНИ. Готуючи Проект сприяння академічній доброчесності в Україні, експерти вивчали питання виникнення культури плагіату в школі. Серед причин були названі:

Велике навантаження. Практично кожна тема з літератури супроводжується написанням твору. Чим старші діти, тим довші твори доводиться писати. Коли крім цього потрібно підготувати ще 3-4 уроки, перевага віддається списуванню, а не мислетворчості.

Завдання, орієнтовані на списування. Дітям задають писати реферати, які в принципі не припускають власних креативних думок, наприклад, про життєвий або творчий шлях письменника. Такі роботи повністю списуються з підручників.

Нестача уваги до роботи з авторством і джерелами. У підручниках рідко подаються різні думки з приводу одного і того ж питання, учителі не роблять акценту на зазначенні джерел, які діти використовують для підготовки до уроків. А сама програма влаштована так, що факти в підручниках подаються поза контекстом дискусій учених. Тобто прикладів правильного використання чужих текстів, цитат або думок перед очима у дитини дуже мало.

«Філософське» ставлення до шпаргалок. Часто можна почути, що написання шпаргалок допомагає дітям засвоїти матеріал. Це як додаткова підготовка, в процесі якої в пам’яті відкладається більше інформації, ніж при звичайному читанні. А наявність шпаргалок нібито додає впевненості під час контрольної.

ЩО РОБИТИ. Складно міняти мислення дітей з урахуванням того, що програма дуже відстає від вимог часу. Тому вчителям доведеться потрудитися, щоб розширити уявлення учнів про авторське право і важливість його дотримання. Зробити це можна такими способами:

Заохочувати вираження власних думок. Найприродніший спосіб для цього – дискусії в класі. Замість того, щоб дати письмове завдання охарактеризувати героя, краще почати усне обговорення. По-перше, в таких умовах у дітей просто немає можливості підглянути відповіді в підручнику або інтернеті. По-друге, вони звикають до «звучання» власних думок і починають розуміти, що у кожного може бути своє уявлення про прочитане – і це нормально.

Не відмітати нестандартні відповіді. Починаючи дискусію з приводу прочитаного, потрібно дотримуватися правила «Немає неправильних відповідей». Слід вислуховувати навіть найбільш спірні висловлювання. І якщо дитина дійсно помиляється в своїх висновках, потрібно задати їй навідні запитання, які допоможуть їй самій розібратися і виправити свою відповідь. Головне – не відбити у дитини охоту висловлювати власну думку.

Не нав’язувати єдино правильну відповідь. Біда наших шкільних програм у тому, що назви пропонованих творів уже підштовхують дитину до певної відповіді: цього персонажа потрібно засудити, цього – похвалити, цього – пожаліти. Підручники та навчальні посібники також повні штампів. Коли дитину все навколо підводить до «єдино правильної» відповіді, їй нецікаво думати в іншому напрямку. Максимум, на що вона вирішується, – це переписувати шаблон своїми словами.

Виховувати повагу до автора. Потрібно не тільки називати автора будь-якого обговорюваного твору або висловлювання, але і підкреслювати те, що так написати або сказати міг тільки він – це його унікальне бачення. Таке ж ставлення має бути до робіт учнів – потрібно нагадувати про те, що всі вони повинні бути підписані, тому що це результат праці і мислетворчості.

Ставити на перше місце не оцінку, а унікальність. Навіть якщо учень недостатньо добре впорався із завданням (допустив багато помилок, не розкрив тему тощо), знайдіть в його роботі цікаву думку або спосіб її подачі і похваліть його за це.

Складати завдання, що змушують думати. Якщо дитині потрібно підвищити оцінку або класу в цілому не вистачає оцінок для підведення підсумків, не варто «відбуватися» рефератами. Продумайте завдання таким чином, щоб діти були змушені працювати самостійно. Наприклад, попросіть учнів написати есе на одну з тем на комп’ютері і здати його вам після перевірки на унікальність. Попередньо потрібно буде ознайомити дітей з програмами перевірки унікальності тексту й узгодити, якого показника потрібно дотримати.

Постійно нагадувати про правила доброчесності. Розповідайте дітям про те, як ви визначаєте плагіат у роботах. Вони повинні розуміти, що ваш досвід і компетентність не дозволить ввести вас в оману. Напередодні контрольних (за кілька занять, а не безпосередньо перед роздачею листочків) нагадуйте про те, як ви будете чинити із списувальниками: не виставите оцінку, не зарахуєте отриманий бал, знизите бал або не приймете роботу. Діти повинні знати про правила, розуміти, на що вони йдуть, і усвідомлювати серйозність свого вчинку.

ВАЖЛИВО! Дотримуватися правил академічної доброчесності важливо і потрібно, але виявлення плагіату не повинно бути причиною для висміювання учня, приниження його, порівняння його з однокласниками. Будьте спокійні і говоріть з дитиною особисто, щоб з’ясувати, чому вона списала. Можливо, вона не зрозуміла тему, але боялася отримати погану оцінку або не встигла підготуватися через хворобу чи виконання інших завдань. Кожну ситуацію потрібно розглядати окремо.

Матеріали взято з сайту: http://www.ukr.life/uk/