Психологія Творчість, ідеї

Розвиваємо навички 4К: креативність, критичне мислення, комунікацію та командну працю

17.12.2018 49 0

Програма освітнього альянсу «Партнерство з навчання у ХХІ столітті» досліджувала формулу Чотирьох К: креативність, критичне мислення, кооперація та комунікативні навички. Саме ці знання та вміння будуть необхідними в майбутньому. Розповідаємо, як на практиці підготувати учнів до професій майбутнього вже сьогодні.

Креативність

Найчастіше креативність розуміють як здатність продукувати інноваційні та корисні ідеї.


Креативний потенціал людини залежить від її:

  • рівня професійної підготовки в певній галузі;
  • здатності мислити нестандартно і виходити за рамки;
  • природного прагнення займатися креативною діяльністю;
  • особистісних характеристик, таких як терпимість до невизначеності та бажання ризикувати.

Креативний потенціал також залежить від рівня підтримки особи іншими (вдома, у школі чи на роботі).

Креативність має шкалу розвитку від «новачка» до «видатного творця». Новачки зазвичай більше зосереджені на стратегіях, процесах та особливостях креативного мислення як такого. Тоді як досвідченіші «творці» акцентують увагу саме на незвичності та користі від результатів власної діяльності.

Якими мають бути завдання

Ефективним способом підвищити креативність є пояснення, як можна навчитися мислитися інакше, та когнітивні вправи на зразок мозкового штурму (швидке вигадування ідей) і віднаходження справжньої суті проблеми.

Викладання для учнів може містити такі елементи, що стимулюють креативність:

  • командне навчання для навичок роботи з іншими;
  • навчання на основі кейсів;
  • моделювання, навчання на основі спостереження за іншими;
  • навчання у грі.

Для учнів старшої школи та студентів підійдуть:

  • метакогнітивне навчання (коли учень усвідомлює власний хід мислення, може виявляти обмеження в своєму сприйнятті і пізнанні);
  • імпровізація та рольова гра;
  • руйнування стереотипів, вміння їх логічно розвіювати.

Варто пам’ятати, що здатність дитини генерувати унікальні та корисні ідеї залежить від її знання теоретичної бази предмета. Тому на початковому етапі слід заохочувати дитину поступово виходити за межі шаблонного мислення. А не вимагати від неї відразу продукувати інноваційні ідеї.

Слід брати до уваги фактори, пов’язані з креативним потенціалом, та створити в класі атмосферу, яка б сприяла творчому самовираженню. Наприклад, креативні елементи можуть бути у звичайних завданнях: сформулювати пояснення чи припущення щодо певних даних, або ж застосувати знайому вже теорію до нової сфери знань, де вона, на перший погляд, не застосовується. Завдання під час занять мають бути такими, щоб учні не боялися бути висміяними чи покараними за помилки та погані ідеї.

Як оцінити

Освітяни можуть оцінювати завдання з нестандартного мислення та сам продукт, створений у результаті креативної роботи. Можуть оцінюватися кількість доречних ідей, їхня гнучкість, кількість різних сфер, у яких ці ідеї можуть застосовуватися, оригінальність та інноваційність ідей, глибина — кількість продуманих деталей у межах ідеї.

Креативний продукт — це вірші, есеї, скульптури, моделі, презентації тощо. Їх можна оцінювати з точки зору:

  • їхньої неповторності і відмінності від традиційних рішень;
  • релевантності та корисності для вирішення певного завдання.

Критичне мислення

У широкому розумінні критичне мислення означає комплексну навичку, що допомагає вирішувати проблеми в умовах нестачі інформації. У наукових джерелах критичне мислення має чотири складові:

  • Системний аналіз: здатність визначати зв’язок між змінними у певній системі.
  • Аналіз аргументації: здатність доходити логічних висновків, спираючись на дані чи твердження.
  • Творчий процес: вміння вибудовувати стратегію, теорію, методику чи лінію аргументації на основі сукупності супровідних даних (які повинні бути глибшими, ніж очевидна інформація на поверхні).
  • Оцінка: здатність оцінювати якість процесів та рішень. Оцінка охоплює критику кінцевого продукту мислення з урахуванням специфіки конкретної ситуації.

Якими мають бути завдання

Під час розробки завдань, які б стимулювали розвиток критичного мислення, важливо враховувати різний рівень підготовки учнів. Важливо, щоб завдання були доступними для кожного.

Якщо метою вчителя є навчити вибудовувати аргументацію, він повинен застосовувати завдання, у яких учень мав би написати есе на підкріплення певної точки зору, на основі вихідних даних. Щоб навчити учня адекватно оцінювати, запропонуйте йому результати чиєїсь роботи та попросіть зробити письмовий звіт щодо оцінки цієї роботи за певними критеріями.

Також варто використовувати такі методики як мапи думок (представлення даних у графічному вигляді), моделювання та завдання, що вимагають продумувати власну доказову лінію (наприклад, дискусійні клуби).

Як оцінювати

Викладач може оцінити, наскільки ґрунтовно учень доводить свою думку (скільки даних і яку саме інформацію він наводить, наскільки неочевидними є обґрунтування його ідей).

Комунікативні навички

Комунікацію визначають як суспільний процес, в якому відбувається обмін інформацією задля передачі смислів і досягнення бажаних результатів. Комунікація може відбуватися в будь-якій формі: від написання твору або читання книги до виступу з презентацією чи участі в дебатах.


Ключовими навичками в комунікації є такі:

  • визначення бажаних результатів комунікації;
  • створення чіткого посилу: розробка повідомлення, яке би передавало необхідне значення, і використання невербальних засобів комунікації, як-от жести та наочні матеріали;
  • моделювання свідомості інших: усвідомлення рівня освіченості, позиції та емоцій інших;
  • конвенційність: вміння слідувати правилам, нормам та дисципліні, що підходять для певного контексту комунікації;
  • усвідомлення соціальних та культурних відмінностей;
  • вибір необхідних каналів комунікації;
  • активне слухання;
  • «глибоке читання»: вміння критично аналізувати текст чи мовлення.

Якими мають бути завдання

Комунікативні навички можуть бути розвинені паралельно із завданнями будь-якого типу. Наприклад, вчитель математики може пояснити учням, як вдумливо читати, щоб зрозуміти теоретичний матеріал з математики. А вчитель історії міг би перед тим, як задати написати реферат, розповісти, як логічно структурувати текст.

Комунікативні навички можна розбивати на менші завдання. Так, даючи учням завдання написати твір-рецензію на книжку, можна попросити їх зосередити увагу саме на використанні ідіом, алюзій, культурних реалій. І запропонувати подумати над тим, чи можна було б ідею книги передати без цих мовних засобів.

Перед тим, як давати учням певне завдання, варто дати їм час подумати над тим, що саме вони хочуть одержати від комунікації, які комунікативні стратегії вони використають тощо. Важливо також надавати учням зворотний зв’язок. Він має йти не лише від викладача — тут необхідна взаємодія між учнями, коментарі, поради щодо проробленої роботи.

Як оцінювати

Оцінювати можна залежно від того, наскільки навички учня відповідатимуть його можливості впоратися з певними аналогічними завданнями в реальному житті. Можна також покладатися на реакцію та оцінку проробленої роботи учня іншими дітьми.

Кооперація

Кооперація або командна праця складається з таких елементів:

  • міжособистісна комунікація,
  • здатність вирішувати конфлікти,
  • управлінські здібності.

Здатність учня до командної роботи залежить від його особистого бажання та можливості зважати на точки зору інших людей, координувати ідеї багатьох осіб, вирішувати проблеми в команді, знаходити консенсус та йти на компроміс.

Якими мають бути завдання

Недостатньо просто розділити дітей на групи й очікувати від них результатів.

Завдання на співпрацю повинні враховувати:

  • оцінку від кожного з членів певної команди навичок інших працювати в команді;
  • особливість формування груп для виконання певних завдань. Найкраще використовувати менші за обсягом групи. А давати учням можливість самостійно формувати групи можна лише якщо завдання, яке вони виконуватимуть, не передбачатиме певного оцінювання. Інакше — їм потрібно вчитися працювати в тих колективах, які їм не завжди здаються зручними й очевидними;
  • пролей різним членам групи. Слід чергувати ці ролі між різними учнями. Так когось можна призначити модератором, когось — тим, хто представлятиме результати спільної роботи, тощо.

Також варто ускладнювати групові завдання: просити не просто згенерувати ідеї, а обрати якийсь спільний пріоритет. Чи спеціально сформувати групи з таких людей, які з певного питання не відразу зможуть дійти консенсусу.

Як оцінити

Переглянути, як саме учні спланували свою роботу, розподілили завдання, змогли представити спільні результати.

Матеріали взято з сайту:  https://osvitoria.media/

Поділитися в Viber Залишити свій відгук

Читайте також