На що здатні вчителі після 50 років

Вчитель — це професія без терміну придатності. Але навчаючи інших, важливо постійно розвиватися самому.

То за що слід сміливо братися і чого здатні досягти вчителі після 50 років?

Створити авторську методику

У цьому віці акумульовано вже чимало професійного досвіду. Це дає змогу створювати унікальні авторські лекції, записувати їх на відео. Можна оформити напрацювання в корисну колегам методичку або ж написати весело та доступно про улюблений предмет і створити дитячу науково-популярну книжку. Часто кількість знань переходить у принципово нову якість і підштовхує до відкриттів.

У найталановитіших педагогів вже є те, що зветься інтелектуальною власністю і на що час оформлювати авторські права, публікувати в науковій пресі. Як-от вчитель фізики Івано-Франківського фізико-технічного ліцею Роман Главач у свої 53 роки якраз зайнятий офіційною апробацією власного методу шаблонів у розв’язуванні задач. Він створив цей алгоритм для кінематики, але тепер намагається застосовувати і в інших розділах фізики.

Це не віддаляє його від учнів. Навпаки, саме заради покоління, яке зростає дуже прагматичним (у хорошому сенсі), вчитель і старався. Спосіб вибору потрібних формул під час розв’язання задач значно полегшується. Тож школярі охоче переймають метод Романа Антоновича, бо бачать: це працює і значно економить час. Старшокласники пишаються, що мають «секретний алгоритм» від вчителя.

Стати мультимедійно компетентним

Навіть якщо в сільській школі є лише старий комп’ютер у кабінеті директора, все одно в родинах дітей з’являються смартфони, планшети, ноутбуки. Вчитель фізики Новоайдарської гімназії Сергій Зражаєв радить поставитися до опанування нових технологій не як до примусу, а як до простору для творчості. Особисто він використовує всі можливості нового обладнання кабінету.
  

Інтерактивна дошка — не просто величезний монітор, а спосіб зробити уроки живими та привабливими. Тестові завдання та вікторини, демонстрація відеодослідів зі зміною перспективи та кута зору, сучасні анімовані презентації, спільна робота над таблицями, коли учні біля дошки одним доторком пальця видаляють зайве чи збільшують головне.

Тож цілком реально стати тут не просто обізнаним, а медіа компетентним. Особливо якщо основний метод — проблемні завдання. Наприклад, Сергій Семенович не просто читає тему «Теплові двигуни», а пропонує обговорити, як вони впливають на екологію, чи не час відмовитися від них, як їх можна удосконалити. І навіть пропонує написати есе «Моя ідеальна теплова машина».

Стати блогером та фасилітатором

Вчителька мистецтва Лисичанської спеціалізованої школи № 8 Тетяна Карачун теж вважає, що комп’ютер припиняє бути джерелом інформації, а стає організатором пізнавальної діяльності школярів. Тож вона широко застосовує мультимедійні навчальні програми з музичного мистецтва і художньої культури, електронні музичні енциклопедії. Це попри те, що додала до стандартної шкільної програми дихальну гімнастику, артикуляційні вправи, співи каноном (одна група вступає, а друга — на такт пізніше), а після уроків веде шкільний хор та кілька вокальних ансамблів.

Але найперспективніше, що знайомство з творами мистецтва вчителька починає з дискусії, з методу «занурення в картину», асоціацій щодо прослуханого музичного твору. Вона переконана: так учні точніше відчувають настрій, вчаться самостійно інтерпретувати мистецькі твори, вдосконалюють і збагачують словниковий запас. Сама ж стає фасилітатором дискусії, а не лектором.

Новітні методи, що не були дозволені за часів її молодості, нині дають поштовх для натхнення. Групу Queen, коли пані Тетяна навчалася в школі, не можна було навіть публічно згадувати. А нині її учні пишуть реферати про їхню творчість. Та й сама вчителька веде блог про музику та музикантів. Ділитися знаннями в інтернеті — якраз для тих, хто накопичив досвід. І йдеться зовсім не про загальновідоме. Скажімо, яка пісня щороку приносить $2 млн за публічне використання власнику прав на неї? Відповідь: Happy birthday.

Вийти за межі класу

Молодим, може, й не сидиться на місці, але треба бути відповідальним та досвідченим вчителем, щоб вести за собою дітей і проводити уроки просто неба. Особливо коли йдеться про початкову школу. Вчителька Тернопільської спеціалізованої школи №3 з поглибленим вивченням іноземних мов Тетяна Копка влаштовує уроки-екскурсії, уроки-мандрівки.

Утім, виходить вона за межі і в переносному сенсі: заняття проводить також у формі вистав, перевтілень, захисту проектів. Дарма, що випустила вже «онуків» — дітей перших учнів. Цікавості та креативності не позичати, адже це її мета — розвиток творчих здібностей учнів. Вона не вважає, що рівень креативності підвищує відірване від життя фантазування та виховання «тепличних» дітлахів. Навпаки, прагне, щоб кожне завдання мало «вихід» у реальне життя.

На інтегрованих уроках української мови та природознавства діти не просто добирають красиві слова про квітки, а мають вгадати весняні квіти за описом та розмістити їхні зображення на намальованій лісовій галявині. Якщо тема — написання листів, сама напередодні пише листи кожному учневі. А класу пропонує написати теплі слова і надіслати їх солдатам на Донбасі.

Виховати найкращих вчених країни

Вчитель фізики Великоглибочецької школи ім. Ярослава Стецька Володимир Бучинський насичує уроки дослідами.

 

Навіть у YouTube він викладає цікаві експерименти: чому тенісна кулька приклеїлася до пляшки або як перевернути склянку з водою, щоб та не перелилася. Його ентузіазм передався учням, які перемагають на олімпіадах. А старшокласниця Оксана Мурдза встигла потрапити до ТОП-10 найкращих молодих вчених країни, адже створила пристрій для відстрілу безпілотників. Її винахід обійдеться в 17 разів дешевше, ніж наявні нині варіанти, і не несе небезпеки людям.

Перемогти на Global Teacher Prize Ukraine

Викладач фізики та астрономії Чернівецького міського ліцею №1, переможець Global Teacher Prize Ukraine 2017 Паул Пшенічка, про якого «Освіторія» неодноразово писала, у свої 72 роки точно знає: вік — це не вада, а перевага. Молодий вчитель може багато знати, але не вміти застосувати. А вчитель у літах може багато вміти.

Звісно, треба не припиняти змінюватися. Але це так само стосується й молоді. Адже знання нині застарівають за 2-3 роки. Не варто комплексувати, радить він колегам. Щоб адаптуватися в сучасному житті, немає жодних нездоланних перешкод, усе залежить лише від сили бажання. Нерідко цю енергію поглинає клопіт, емоційне вигорання. Тож треба зважати на це, а не орієнтуватися на вік.

В Естонії пан Паул мав змогу поспілкуватися з активним і творчим колегою, якому 82 роки. До речі, там кожному другому вчителю — за 50 років, але їхні учні — серед найосвіченіших у Європі.

Почати вчителювати

Якщо ж половину століття ви були вчителем лише в душі та мріях, то саме час знову прийти до школи. Поважна фінансова журналістка Financial Times Люсі Келловей у 58 років перекваліфікувалася у вчительку математики однієї зі звичайних шкіл Лондона. З минулого року вона також очолює проект, за яким пропонує успішним експертам ставати педагогами. Згодом вона виступила з такою промовою на конференції TEDx.

Її надихнули на це спогади про роботу мами-педагога та враження від роботи доньки-педагога. Але найбільше — дефіцит вчителів математики, який можуть перемогти ті, хто прагне зробити другу кар’єру в цій благородній професії. Їй вже вдалося «завербувати» до шкіл 50 успішних людей, а цього року вона сподівається спокусити вчителюванням 150 професіоналів.

Розпланувати наступні 50 років

Вчителювання подовжує життя, переконана 102-річна вчителька із США Агнес Железнік.

Це якщо ви насправді любите проводити час із дітьми. До пенсійного віку вона була домогосподаркою. Коли спостерігала, як працює донька, яка стала вчителькою, теж захотіла спробувати. У школу вона прийшла помічником вчителя. Згодом стала вести трудове навчання. Діти та колеги звуть її «бабця». Пані Агнес не лише вчить на уроках готувати та шити, а ще й встигає робити кожній дитині фартушки та багато театральних костюмів. Переконана, що саме ця праця з дітьми тримає її на світі. І якщо брати з неї приклад, то не варто думати про вік. У тих, кому за 50, попереду ще ціле життя.

Матеріали взято з сайту: https://osvitoria.media/