5 книг про шкільні конфлікти і про те, як із них виходити

Коли ти першокласник, новачок у школі або просто чимось відрізняєшся від інших

Герої цих історій — так чи інакше зіштовхуються зі цькуванням, конфліктують з однокласниками, але все-таки знаходять вихід із ситуації. І в цьому їм допомагають батьки, учителі та друзі. Як поводитися під час шкільних конфліктів, чи можна їм запобігти, чому важливо їх обговорювати й не замовчувати — про це можна поговорити з дитиною на прикладі цих п’яти книг.

1.      Русе Лагеркранц. «Моє серце стрибає та сміється».

Видавництво «Компасгід».

Першокласниця Дюнне живе разом із татом і морськими свинками й веде щоденник, куди записує щасливі моменти свого життя, — і вона героїня книг шведської письменниці Русе Лагеркранц. Почуття семирічної людини, її радості, сум, образи та перемоги — головна тема книг, а чудові ілюстрації Еви Еріксон доповнюють історію деталями. «Моє серце стрибає та сміється» — друга книга серії (зараз їх уже вийшло чотири), у ній Дюнне стає мішенню для глузувань однокласниць. Спершу дівчинка намагається не звертати уваги, як учив її тато, але це не допомагає, навпаки — однокласниці тільки входять у раж. Дюнне втрачає терпіння й поливає їх у їдальні кетчупом, але випадково попадає в учительку й у жаху збігає зі школи додому. Учителька не знає про поведінку однокласниць і вирішує, що в усьому винувата Дюнне. На щастя, тато дівчинки після новини зі школи не поспішає з висновками: спершу пече млинці, годує доньку й тільки потім просить пояснити, що ж трапилося. А вислухавши пояснення, іде до школи разом із Дюнне, щоби поговорити з учителем і однокласниками доньки.

Навіщо читати. Спочатку потрібно довести дитині, що дійсно дуже важливо говорити вголос про такі ситуації й називати несправедливість і підлість своїми іменами. Зрозуміти, чому треба розбиратися в конфліктах разом із батьками й учителями та чому краще спершу пекти млинці, а потім уже розпитувати травмовану людину про причини її гніву. Про все це автор і художник розповідають дуже тактовно й дохідливо. Лейтмотив серії — відчуття щастя, що вертається до героїні знову й знову, незважаючи ні на які труднощі, тому й фінал у цієї історії життєстверджувальний.

2.      Моні Нільсон. «Цацикі йде до школи».

Видавництво «Самокат».

Ще одна шведська серія про дорослішання — книги Моні Нільсон про хлопчика на ім’я Цацикі, сина рокерши зі Стокгольма й рибалки із Греції. «Цацикі йде до школи» — перший том серії, у якому першокласник Цацикі вступає в перше у своєму житті протистояння з непримиренним супротивником. Захищаючи іншого хлопчика від цькування, Цацикі нападає на призвідника — п’ятикласника Мортена, хулігана та другорічника. Мортен, аби відомстити, б’є Цацикі та ясно дає зрозуміти, що не збирається припиняти знущатися зі слабкого. Від учителів ніякої користі, і за справу береться рішуча мама Цацикі. Вона телефонує всім батькам і вчителям, улаштовує боягузливому директорові прочухан, вимагає заснувати шкільну раду з боротьби з моббінгом. І навіть кладе Мортена на землю прийомом карате, а потім, на диво Цацикі, запрошує хулігана в гості та вчить його грати на гітарі. Чому вона так діє — про це Цацикі довідається пізніше.

Навіщо читати. Ексцентричні дії мами — приклад гідної й ефективної батьківської поведінки, коли шкільне цькування є, а адекватної реакції вчителів і шкільної адміністрації на нього немає. Якщо директор говорить, що жертва сама винувата. Якщо вчителі не хочуть розбиратися, що відбувається в них під носом, якщо нікому немає справи до хулігана Мортена, який живе в пеклі й улаштовує пекло іншим — треба втручатися батькам. І якомога швидше. «Учителі мають бачити все. Це їхній обов’язок, чорт забирай! Діти не повинні ходити до школи й боятися, що їх там поб’ють».

3.      Карл Хайасен. «У-гу!».

Видавництво «Рожевий жираф».

Рой переїжджає з Монтани до Флориди, іде в нову школу й зіштовхується з місцевим тираном Даною Матерсоном, який обожнює знущатися з тих, хто слабкіше від нього. Захищаючись, Рой ламає Дане ніс у шкільному автобусі. Привселюдно принижений тиран клянеться помститися Рою — і починається війна. Конфлікт новачка, який не хоче підкорятися, хама, який звик помикати іншими, — друга, але дуже важлива лінія книги. Головна лінія — секретна операція Роя і його нових друзів із порятунку норних сов.

Навіщо читати. Із цієї історії можна витягти багато корисної інформації. Наприклад, як гідно й упевнено розмовляти з однолітками під час конфлікту, як поводитися зі шкільною адміністрацією, що помилково обвинувачує тебе в агресії, і як уникнути зайвого ризику. А ще про те, як перебороти страх і підтримати друзів, як заспокоїти батьків і звернутися до них по допомогу і підтримку. І наскільки взагалі потрібна така взаємна підтримка, що поєднує людей.

4.      Р. Дж. Паласіо. «Чудо».

Видавництво «Рожевий жираф».

Август Пулман народився з деформованим обличчям: півжиття провів у лікарнях і вчився вдома. Але в 5 класі його відправляють у школу, і він уперше зіштовхується зі шкільним життям і звичаями. Конфлікти неминучі: Август із його зовнішністю — ідеальна мішень для глузувань і мучителів. Але глузування не так ранять Августа, як зрадництво Джека, його кращого друга. Упоратися з болем і гнівом Августові допомагає старша сестра, яка переконує брата, що здаватися й кидати школу «через парочку недоумків» — нерозумно. Треба бути сильніше, іти до своєї мети й не дозволяти нікому (і собі в тому числі) уважати себе неповноцінним. Пізніше, коли Джек просить прощення в Августа й вони знову стають друзями, група школярів на чолі з лицеміром Джуліаном оголошують Джеку бойкот. Але Август заступається за Джека, і вони разом виходять із цієї ситуації із честю. Історія відкривається читачеві з різних сторін: автор змінює оповідачів, надаючи право голосу не тільки Августові. Ще його сестрі, яка переживає свої труднощі в старшій школі. Джеку, який змінюється та проходить шлях від конформіста й боягуза до самостійної відважної людини. Дівчинці Джун, яка симпатизує Августу й не дозволяє однокласникам маніпулювати собою.

Навіщо читати. Завдяки такому багатоголосному оповіданню можна побачити сховані мотиви вчинків, причини тих або інших подій, почуття, про які промовчали. Словом, все те, що нерідко вислизає від нашої уваги й уводить в оману. Отут очевидна цінність обговорення конфліктів, відвертих розмов, листів і повідомлень. Важливо розбиратися та проясняти непорозуміння, бути обережним — але при цьому рішучим і сміливим. Бачити обман, лицемірство, спроби маніпуляцій (у тому числі й з боку дорослих) — і давати їм відсіч.

5.      Луїс Сашар. «Я не вірю в монстрів».

Видавництво «Рожевий жираф».

П’ятикласник Бредлі Чокерс — шкільний монстр. Другорічник, злісний хуліган, безнадійний двієчник, мерзенний тип — таким уважають його всі без винятку однокласники й учителі. Самі того не зауважуючи, вони починають труїти його, виявляти свою ворожість — а він у відповідь ненавидить їх і поводиться як чудовисько, якои і вважають його всі. Так триває давно, ніхто не намагається нічого змінити. Те, що це ненормально й несправедливо, бачать тільки два новачки в школі — п’ятикласник Джефф і психолог Карла Девіс. Джефф намагається подружитися із Бредлі, потім кидає його заради «нормальних» друзів, але потім знову вертається до Бредлі. Словом, устигає накоїти справ на шляху до правильного рішення. Карла допомагає дійти до самостійності і йому, й іншим школярам, але головна її мета — допомогти Бредлі позбутися ярлика монстра та змінитися.

Навіщо читати. Після зльотів і падінь Карла та Бредлі здобувають приголомшливу перемогу. Читач стежить за їхніми пригодами й бачить, як насправді самотньо та страшно тому, кого всі відкидають. Як йому потрібна людина, яка щиро скаже: «Ти мені подобаєшся, я в тебе вірю», — і буде говорити й доводити це знову та знову.